5. Сховища

На складах пального, крім резервуарних парків для зберігання пального, масел та спеціальних рідин в тарі, використовують сховища.

За своєю будовою вони поділяються на наземні, заглиблені та напівзаглиблені.

До заглиблених відносяться сховища, у яких підлога заглиблена в грунт на всю висоту сховища. До напівзаглиблених відносяться сховища, у яких підлога заглиблена в грунт не менше, ніж на половину висоти сховища, а верх покрівлі сховища знаходиться вище від планувальної відмітки прилягаючої площадки не більше, ніж на 2 м. До наземних відносяться сховища, у яких підлога знаходиться на одному рівні або вище від планувальної відмітки ділянки.

Сховища будуються на технічній території, як правило, поблизу залізничних під’їзних шляхів, а підлога сховища будується на висоті підлоги залізничного вагону.

Кожному сховищу, згідно генерального плану складу, присвоюється номер, який наноситься на стінку сховища зі сторони пожежного проїзду. Номери воріт сховища нумеруються в порядку зростання, починаючи з лівих воріт.

Сховища обладнуються стелажами для технічних засобів, пального та масел у тарі, засобами механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Сховища для пального та масел у тарі розділяють стінами з негорючих матеріалів на окремі секції: ємністю не більше 100 м³ – для пального і не більше 500 м³ – для масел. Сховища для пального та масел обладнуються вентиляцією з кратністю обміну повітря 2-3 об’єми за годину.

У кожному сховищі повинні бути: план сховища з нанесеною на ньому схемою розміщення стелажів і завантажених піддонів; шафа для інструменту та спецодягу; пожежний інвентар; прилади для вимірювання температури; засоби механізації навантажувально-розвантажувальних робіт; інструкція особовому складу про порядок допуску в сховище, правила зберігання та видачі технічних засобів і пального в тарі, а також правила техніки безпеки та пожежної безпеки; робочий стіл начальника сховища. Крім того, в окремих сховищах, в залежності від специфіки, повинні бути: переносні драбини для зручності укладання у верхніх рядах штабелів та верхніх полицях стелажів; засоби для зважування та вимірювання (терези, метри, рулетки, щупи та ін.); засоби механізації.

Для тимчасового зберігання пального в тарі, а також для постійного зберігання порожніх бочок пересувних металевих резервуарів споруджуються навіси або обладнуються відкриті площадки з твердим покриттям.

Для підтримання сховища в експлуатаційному стані проводяться контрольні огляди: начальником сховища – щоденно, начальником відділу зберігання – не рідше одного разу на місяць.

4. Експлуатація складів пального оперативного командування

Основними операціями складів пального оперативного командування є приймання, зберігання та видача (відвантаження) пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та технічних засобів служби пального.

1. Приймання пального

Щомісячно на склади пального оперативного командування зі служби пального оперативного командування надходить план поставки пально-мастильних матеріалів.

Після отримання повідомлення про надходження транспорту з пальним необхідно провести ряд підготовчих заходів:

• підготувати резервуари та трубопроводи;

• підготовити засоби перекачування;

• перевірити наявність і стан пожежного інвентарю;

• провести заходи щодо попередження забруднення довкілля;

• підготувати засоби заміру;

• підготувати засоби підігріву (в зимовий період);

• підготувати засоби для ліквідації можливих аварій (прокладки, аварійні хомути тощо);

• провести контрольний замір пального в резервуарах, перевірити справність дихального та запобіжного клапанів.

Залізничні цистерни з пальним встановлюються біля зливно-наливних естакад або пристроїв.

При прийманні пального із залізничних цистерн необхідно:

• перевірити наявність пломб;

• відкрити люк ковпака залізничної цистерни, взяти паспорт на продукт;

• відібрати пробу пального, провести контрольний аналіз та заміри (висоту наливу, густину, температуру продукту);

• звірити кількість пального із залізничною накладною;

• приєднати головку зливно-наливного пристрою до цистерни;

• розгорнути пожежний пост;

• перевірити справність насосних агрегатів у насосній станції;

• дати завдання на перекачування;

• перевірити трубопровід;

• дати команду на включення насосів;

• після початку перекачування проводити заміри через 5 хвилин, а потім – через кожну годину;

• після зливу і відстою – провести остаточний замір у резервуарах;

• скласти акт приймання пального.

У випадку прибуття некондиційного пального, а також пального невідомої марки та якості, воно зливається в окремий резервуар, а документи на нього оформляються згідно з “Керівництвом по контролю якості пального” (наказ заступника Міністра оборони України по тилу – начальника Тилу Збройних Сил України 1997 року № 1).

При відсутності на складі вільних ємностей для зливу начальник складу негайно доповідає про це начальнику вищестоящого органу і діє за його вказівками.

Якщо пальне прибуло в залізничній цистерні зі зірваними пломбами або в несправній залізничній цистерні, складається комерційний акт і відповідальність за нестачу несе перевізник.

Якщо виявлена невідповідність якості або кількості пального, зазначених у перевізних документах, при непошкоджених пломбах, складається претензійний акт відправнику.

При прийманні пального з автотранспорту (автоцистерн, причеп-цистерн, бортових автомобілів з резервуарами) необхідно:

• перевірити їх справність;

• наявність засобів пожежегасіння та пристроїв заземлення;

• подати транспорт на ділянку видачі (приймання) пального.

Приймання тарного пального може здійснюватись із залізничного та морського транспорту, рідше з автотранспорту. Розвантаження залізничних вагонів починається після їх відкриття та звірки кількості прибулих місць з даними супровідних документів (вагонна відомість). Розвантаження здійснюється з широким використанням засобів механізації. Зважування бочок і складання акту приймання проводиться після розвантаження вагонів, суден, автомобілів.