3. Будова типового заправного пункту

Р

Рис. 4.2 – Технологічна схема стаціонарного заправного пункту

1 – резервуари для пального; 2 – резервуари для масла; 3 – заправні колонки для масла; 4 – заправні колонки для автомобільних бензинів; 5 – заправні колонки для дизельного палива; 6 – зливний патрубок; 7 – дихальний клапан.

озглянемо будову обладнання стаціонарного заправного пункту ІІІ типу, який являється типовим для полку (Рис. 4.2).

На резервуари Р-20 для бензинів встановлюють:

• наливну трубу діаметром 100 мм;

• забірну (всмоктуючу) трубу із зворотнім клапаном;

• замірний люк ЛЗ-150 з патрубком;

• дихальний клапан СМДК –50 з вогневим запобіжником ОП-50.

Резервуари Р-20 для дизельних палив обладнуються:

• наливною трубою;

• забірною (всмоктуючою) трубою з хлопавкою;

• замірним люком ЛЗ-150 з патрубком;

• дихальним клапаном СМДК-50 з вогневим запобіжником ОП-50.

Для масла використовують серійний резервуар Р-4 з встановленим на ньому обладнанням:

• наливною трубою діаметром 75 мм і фільтром грубої очистки (сітка);

• насосною установкою з напірним трубопроводом для подачі масла до колонки;

• замірним люком ЛЗ-150 з патрубком;

• вентиляційним наконечником.

Приймання пального і масел з автоцистерн в резервуари проводиться самопливом через фільтри (сітки), встановлені в наливних трубах.

Над кришкою горловини обладнується колодязь з цегли чи бетону з кришкою.

Технологічні трубопроводи прокладаються заглиблено з нахилом: для бензину та дизпалива і = 0,003, для масла і = 0,005. Поверхня трубопроводів покривається антикорозійною ізоляцією.

Технологічна схема всіх видів заправних пунктів забезпечує проведення наступних операцій:

• приймання пального і масла з автоцистерн самопливом у резервуари;

• заправлення гусеничних та колісних машин дизельним паливом за допомогою колонки КГС-150А;

• заправлення автомашин автомобільним бензином за допомогою колонок КЕР-50-0,5;

• заправлення машин маслом колонками моделі 3155 (КМС-10).

При встановлені заправних колонок на майданчиках під навісами відстань між ними по фронту повинна бути:

• між колонками для пального – 16 м;

• між колонкою для масел і найближчою колонкою для пального – 6 м.

У службовій будівлі передбачається:

• диспетчерська;

• приміщення для зберігання масел в бочках та іншій тарі;

• роздягальня, санвузол і тамбур.

У службових приміщеннях встановлюється припливно-витяжна вентиляція з механічним і природним провітрюванням.

В диспетчерській повинна знаходитись така документація:

• технологічна схема заправного пункту;

• інструкції з експлуатації колонок, про заходи пожежної безпеки і техніки безпеки;

• графік огляду та зачищення резервуарів;

• зразки шляхового листа та роздавальної відомості.

Очисні споруди, які застосовуються для очистки стічних і дощових вод з заправного пункту, технологічно пов’язані з очисними спорудами автомобільного парку.

Для запобігання пожеж від прямих ударів блискавок на заправному пункті встановлюють блискавкозахист.

Таким чином, всі основні і допоміжні споруди та обладнання заправного пункту частини утворюють єдиний комплекс, який використовується для заправлення військової техніки в стислі строки.