2. Класифікація складів та баз пального

Склади пального і ракетного палива класифікуються за наступними ознаками.

За призначенням:

• склади пального;

• склади ракетного палива;

• перевалочні бази;

• комбіновані склади.

За типом і способом установки основного обладнання:

• стаціонарні склади і бази;

• польові склади.

Стаціонарні склади і бази пального мають постійне місце розташування, а їх основне технологічне обладнання для приймання, зберігання та видачі пального і технічних засобів служби пального являють собою капітальні об’єкти.

Польові склади укомплектовують пересувними резервуарами та іншими технічними засобами служби пального, які можна переміщувати різними видами транспорту або власним ходом і розгортати на місцевості у вибраному районі. Ці склади виконують своє призначення у воєнний час, а також під час маневрів та навчань у мирний час.

За ступенем захисту (укриття) резервуарів і іншого технологічного обладнання:

• захищені – склади пального, основні об’єкти яких здатні витримувати тиск по фронту ударної хвилі не менше 0,2 МПа;

• сховані – склади пального, основні об’єкти яких (заглиблені, напівзаглибленні резервуари) не витримують тиск по фронту ударної хвилі 0,2 МПа;

• наземні.

За підпорядкуванням:

• стаціонарні склади і бази – центральні, склади пального оперативного командування або флотські, корпусні або флотилій і військові (з’єднань, частин, окремих батальйонів, установ та закладів);

• польові склади – фронтові або флотські, корпусні або флотилій та військові (з’єднань, частин, окремих батальйонів).

За місткістю у відношенні до санітарних та протипожежних вимог склади поділяють на три категорії:

• склади пального:  категорії (50-100 тис. м³);

категорії (10-50 тис. м³);

 категорії (до 10 тис. м³);

• склади ракетного палива:  категорії (більше 9 тис. м³);

категорії (3 -9 тис. м³);

категорії (до 3 тис. м³).

За місткістю сумарно з річним вантажообігом:

• склади поділяються на 4 розряди: 1 розряд (32-60 тис. м³);

2 розряд (15-32 тис. м³);

3 розряд (7-15 тис. м³);

4 розряд ( до 7 тис. м³);

• бази діляться на 2 розряди: 1 розряд (понад 120 тис. м³);

2 розряд (60-120 тис. м³).

Призначення, будова та організація експлуатації складів та баз оперативного командування, військових складів пального Сухопутних Військ, Військово-Повітряних Сил, Військово-Морських Сил, а також фронтових і армійських (корпусних) складів розглядається у наступних розділах.

Вкажіть місткість складу пального у відношенні до санітарних та протипожежних вимог  категорії (50-100 тис. М3); Склади і бази пального оперативного командування

1. Призначення та вимоги до складів пального ок

Основними вимогами, які пред’являються до служби пального, є постійна готовність до забезпечення Збройних Сил пальним та технічними засобами під час бойової підготовки та господарської діяльності, а також при веденні бойових дій. Безперервне забезпечення військ у більшості випадків залежить від своєчасного накопичення, правильного ешелонування, розосередження, надійного укриття запасів пального, удосконалення способів їх видачі з’єднанням і частинам в найкоротші строки.

Згідно з цим стаціонарні склади пального повинні мати достатню резервуарну ємність, а також насосні станції та інші технологічні споруди (зливно-наливні пристрої, трубопроводи тощо) для приймання і видачі необхідної кількості пального в установлені строки.

Склади пального оперативного командування призначені для приймання, зберігання ПММ і технічних засобів, які поступають з центральних складів і баз та із заводів-виробників, а також для видачі (відвантаження) пального та технічних засобів з’єднанням, частинам, установам, військово-навчальним закладам, підприємствам та організаціям Міністерства оборони України, що прикріплені до них на забезпечення.

Склади повинні бути стійкі до застосування противником засобів ураження, тобто вони повинні володіти значною живучістю. Споруди складів повинні будуватися з урахуванням фізико-хімічних властивостей сортів пального, які будуть зберігатися, а капітальні витрати на будівництво і на експлуатацію – зводитися до мінімуму.

Всі склади пального оперативного командування повинні бути готові до масової видачі пального в автомобільний транспорт. Склади пального оперативного командування комплектуються особовим складом, матеріальною частиною і технічними засобами відповідно до штатів, табелів і норм.

На кожний склад пального оперативного командування складається технічний паспорт встановленої форми, куди заносяться всі зміни, які відбувалися на складі з будівлями і спорудами. Про зміни, що внесені до паспорта, повідомляється за підпорядкованістю один раз на рік разом зі звітом про наявність резервуарів, сховищ, навісів, продуктивність та вантажообіг складу (станом на 1 січня).

Таким чином, основними воєнно-технічними та економічними вимогами до складів пального оперативного командування є:

• достатня ємність для зберігання запасів пального та технічних засобів;

• необхідна продуктивність по прийманню і видачі пального та технічних засобів;

• достатня живучість в умовах застосування зброї масового ураження;

• забезпечення збереження фізико-хімічних властивостей пального, його безпечного зберігання та перекачування, а також запобігання забрудненню довкілля.

У відповідності до воєнно-технічних та економічних вимог основними параметрами стаціонарних складів пального є: ємність, продуктивність та живучість.

Склади пального оперативного командування повинні мати визначену ємність для зберігання запасів пального, які призначені для забезпечення проведення заходів з бойової підготовки і господарської діяльності з’єднань, частин та військових закладів, розміщених на території даного оперативного командування.

Ємність складу – це сумарна ємність резервуарів складу, які призначені для утримання запасів ракетного палива та пального, у тому числі орендованих. Ємність пересувних резервуарів, розхідних резервуарів при котельних і дизельних електростанціях в загальну ємність складу не включається. При визначенні ємності резервуарного парку за основу приймається запланований вантажообіг складу.

Крім резервуарів, в яких зберігаються основні марки пального, на складах споруджують сховища – приміщення для зберігання пального, масел, мастил і спеціальних рідин в тарі, а також технічних засобів.

Ємність складів оперативного командування, які будуються або підлягають реконструкції, проектними організаціями не розраховується, а встановлюється їм у завданні на проектування.

В залежності від місцевих умов і мережі шляхів сполучення пальне на склади пального оперативного командуванням подається залізничним та автомобільним транспортом, а в окремих випадках – по стаціонарному магістральному трубопроводу. Видача проводиться у вищевказані види транспорту, а також у тару.

Продуктивність складу – фактична добова продуктивність складу по зливу-наливу пального в залізничні та автомобільні цистерни при 20-годинному робочому дні, з урахуванням необхідного часу на проведення додаткових робіт під час зливу-наливу. Насосні станції, зливно-наливні пристрої та трубопроводи повинні забезпечувати своєчасне приймання (видачу) пального.

Продуктивність стаціонарного складу визначається сумарною подачею його основних насосів. Продуктивність стаціонарного складу по пальному виражається співвідношенням:

,

де – об’єм одночасно поданих на склад засобів транспортування ;

– встановлений час зливу об`єму пального ;

k – коефіцієнт запасу, який , як правило, не перебільшує 1,1.

При визначенні необхідної продуктивності складу враховують наступне:

• для масової видачі пального використовують пересувні засоби перекачування в комплексі зі збірно-розбірними складськими трубопроводами та комплектами масового наливу;

• приймання пального із транспорту відправника і видача пального у транспорт одержувача на складі можуть проводитись одночасно;

• можливість засобів механізації для виконання розвантажувально-навантажувальних робіт тарних нафтопродуктів і технічних засобів;

• внутрішньоскладські перекачування у розрахунок не включаються.

Стаціонарні склади пального повинні бути стійкими до впливу засобів ураження противника, володіти відповідною живучістю, тобто після дії по них противника зберегти запаси пального і володіти здатністю зберігати і видавати їх. За критерій живучості стаціонарного складу приймається середня кількість пального яка може бути збережена і видана за час після впливу противника.

Живучість складів пального оперативного командування залежить від міцності конструкцій їх основних споруд. Крім цього, вона може бути забезпечена спеціальними інженерно-організаційними заходами: віддаленням від об’єктів можливого ядерного нападу противника, заглибленням резервуарів в грунт, розосередженням і маскуванням об’єктів складу. Велике значення має автоматизація приймання та видачі пально-мастильних матеріалів і технічних засобів служби пального.

Для всіх військових частин головним організаційно-мобілізаційним управлінням Збройних Сил розробляється організаційно-штатна структура. Так як склад пального оперативного командування являється військовою частиною, то і для нього розробляється штат складу й табель до штату.