2. Стаціонарні заправні пункти

1. Призначення стаціонарного заправного пункту

Стаціонарний заправний пункт призначений для заправлення бойових і транспортних машин пально-мастильними матеріалами при казарменому розташуванні військ. Використання стаціонарних заправних пунктів дозволяє безпосередньо здійснювати заправлення військової техніки зі скороченням втрат пального та збереженням його якості.

Стаціонарний заправний пункт розташовується поблизу парку машин із врахуванням технологічного потоку машин, що повертаються з рейсів, який можна відобразити за такою схемою:

КТП → Пункт заправлення → Пункт миття → ПТО → Місце стоянки.

Як правило, заправний пункт розташовується з підвітряного боку від житлових і службових будівель, з дотриманням встановлених санітарних та протипожежних норм. Площа заправного пункту повинна витримувати навантаження гусеничної і колісної техніки, а їх під’їзди до заправного пункту повинні бути окремими. Технологічна схема заправного пункту повинна забезпечувати видачу двох (трьох) сортів пального і масел в залежності від потреб частини.

Обґрунтування місткості стаціонарного заправного пункту і розрахунок кількості заправних колонок визначається з урахуванням і використанням таких вихідних даних:

• наявності техніки і стаціонарних двигунів згідно організаційно-штатної структури частини;

• місткості основних та додаткових баків військової техніки;

• плеча підвозу пального від складу пального до заправного пункту;

• потреби в пальному на запланований період;

• річного і місячних планів експлуатації техніки частини;

• аналізу витрати пального за встановлений період (місяць, квартал, рік).

2. Типові проекти заправних пунктів

Стаціонарні заправні пункти, так як і стаціонарні військові склади пального, споруджуються за типовими проектами, які відрізняються один від одного кількістю заправних колонок і резервуарів:

• тип – 2 колонки для пального і 1 – для масел;

• 

  

  Рис. 4.1 – Стаціонарний заправний пункт типу

  1 – резервуари для пального; 2 – резервуари для масла; 3 – заправні колонки для масла; 4 – заправні колонки для автомобільних бензинів; 5 – заправні колонки для дизельного палива; 6 – службове приміщення; 7 – пожежно-інвентарний пункт.

   тип – 4 колонки для пального і 2 – для масел;

•  тип – 6 колонок для пального і 4 – для масел (Рис. 4.1).

До складу кожного заправного пункту входять:

• резервуари Р-20 для пального (по два резервуари на кожну роздавальну колонку для пального);

• резервуари Р-4 для масел (по одному резервуару на роздавальну колонку для масла);

• майданчики з навісами для розташування паливороздавальних і маслороздавальних колонок;

• службове приміщення;

• очисні споруди.

Резервуари встановлюють заглиблено з нахилом в бік горловини (і = 0,01) і обладнують приймальним, всмоктуючим і дихальним пристроями та покривають антикорозійною ізоляцією, перед встановленням випробовуються повітрям Р = 0,07 МПа на протязі 30 хвилин. Внаслідок різноманітних фізико-хімічних властивостей автомобільних бензинів, дизельних палив і масел, які зберігаються та видаються на заправний пункт, обладнання на резервуарах різне.