9. Механізація завантажувально-розвантажувальних робіт

На складах пального необхідно механізувати такі основні види робіт:

• роботи з приймання-видачі і відвантаження пального наливом в будь-який транспорт;

• роботи з приймання-видачі і відвантаження пального, масел, мастил в тарі, а також технічних засобів служби пального;

• роботи з обладнання резервуарних парків, трубопроводів, спорудження сховищ і інших будівель складу.

Механізація завантажувально-розвантажувальних робіт – це заміна ручної праці машинами і механізмами із застосуванням для їхнього приводу різних видів енергії. В залежності від ступеня охоплення елементів перевантажувального процесу технічними засобами розрізняють:

• часткову механізацію;

• комплексну механізацію;

• автоматизацію.

Основними завданнями механізації завантажувально-розвантажувальних робіт є:

• заміна робіт, які виконуються вручну, роботою машин;

• підвищення продуктивності праці і безпеки виконання робіт;

• зменшення потреб в особовому складі;

• зменшення потреб у транспортних засобах;

• збільшення збереження вантажів і прискорення доставки їх за призначенням;

• збільшення пропускної здатності фронту перевантаження;

• зниження собівартості завантажувально-розвантажувальних робіт;

• підвищення технічного рівня обслуговуючого персоналу.

Для виконання вказаних завдань Міністр Оборони України вимагає довести рівень механізації завантажувально-розвантажувальних робіт:

• у військовій ланці – до 80-85%;

• на складах оперативного командування – до 60-65%;

• у польових умовах скоротити час виконання завантажувально-розвантажувальних робіт на 30-35%.

Для механізації завантажувально-розвантажувальних робіт застосовують різноманітні машини, механізми і пристосування, які за загальними експлуатаційно-технічними ознаками можна поділити на наступні основні групи:

• підйомно-транспортні машини;

• найпростіші засоби механізації (засоби малої механізації);

• вантажозахватні пристрої.

Табельними засобами механізації на складах пального можуть бути машини загального призначення і спеціальні засоби механізації.

З машин загального призначення на складах використовуються: автомобільні крани; автомобільні самонавантажувачі; автомобільні і електронавантажувачі (універсальні, вилочні, ковшові); електрокари; конвеєри; кран-балки; електротельфери.

Для завантаження резервуарів, бочок та інших технічних засобів у кузов автомобіля і на залізничні платформи, а також для встановлення резервуарів і тари у котловани застосовуються автокрани, автомобілі-самонавантажувачі, автонавантажувачі. Електронавантажувачі використовуються для роботи у сховищах, на площадках із твердим покриттям, а також всередині залізничних вагонів. Складання вантажів у штабелі, переміщення їх у вертикальному та горизонтальному напрямках на складах пального виконують спеціальні засоби механізації.

До спеціальних засобів механізації, які використовуються на складах пального, відносять: транспортери для бочок ТБЕ-500; бочкопідйомники з електричним приводом БЕ-350; бочкопідйомники з механічним приводом БМ-350; бочкопідйомники з ручним приводом БР-350; візки для перевезення бочок ТБ-57; спеціальні вантажозахватні і закріплювальні пристрої.

До спеціальних вантажозахватних і кріпильних пристроїв, які застосовують на складах пального, відносять: траверси рамні з шістьма захоплювачами для бочок; траверси гребінчасті для труб; стропові зв’язки; багатооборотні кріплення для резервуарів.

Крім завантажувально-розвантажувальних робіт на складах пального, як стаціонарних так і польових, при побудові інженерних споруд, котлованів і доріг, земляні роботи є найбільш трудомісткими.

Механізація земляних робіт здійснюється за допомогою землерийних машин, які можна розділити на наступні групи: екскаватори; плунжерні траншеєкопачі; скрепери; бульдозери; автогрейдери.

На всіх складах і базах пального повинні постійно проводитись заходи щодо підвищення рівня механізації процесів приймання-видачі пального і технічних засобів. Порядок і об’єми запланованих робіт із впровадження механізації передбачаються в перспективних планах механізації на 3-5 років, а також у щорічних планах виробничо-господарської діяльності складу пального.