Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Конспект лекцій

з курсу “Військові склади пального”

для студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу

Розглянуті

на засіданні кафедри військової підготовки

(протокол № __ від ______________200 ­__ р.)

Всі цитати , цифровий і фактичний матеріал перевірені. Зауваження рецензента враховані

______________________________________

_________________________200__ р.

Івано-Франківськ

2004

Конспект лекцій складено у відповідності до програми підготовки офіцерів запасу і призначений для самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни “Військові склади пального”.

У конспекті лекцій розглянуті класифікація, будова військових складів пального, організація експлуатації стаціонарних та польових складів пального, заходи техніки безпеки і пожежної безпеки при експлуатації основного обладнання, а також питання захисту довкілля від забруднення нафтопродуктами.

Автори –	старший викладач	В.В.Присяжнюк
	старший викладач	В.В.Богославець
	викладач	Є.П.Шадрін

Відповідальний за випуск – начальник кафедри військової підготовки

полковник Ю.В.Вязніцев

Нормоконтролер		______________________
Коректор		______________________

К

Висновки

Члена експертно-рецензійної комісії університету

онспект лекцій рекомендується до друку

“__”_____________________200__р.

____________________________________

ВСТУП

У період значного насичення Збройних Сил України бойовою і допоміжною технікою, основними двигунами якої є двигуни внутрішнього згорання, що працюють на продуктах переробки нафти – питання своєчасного і безперебійного поповнення запасів пально-мастильних матеріалів у паливних баках і різноманітних системах цієї техніки стоїть досить гостро.

Своєчасність забезпечення військових частин пальним, маслами, мастилами, спеціальними рідинами, компонентами ракетного палива і технічними засобами служби пального багато в чому залежить від чіткості і злагодженості роботи особового складу частин і закладів служби пального і, в першу чергу, складів та баз пального і ракетного палива.

Зі створенням 17 лютого 1936 року “Управління постачання пальним” і “Відділів постачання пальним” у військових округах розгорнулася велика робота з підбору та підготовки кадрів, створення широкої мережі військових складів пального.

Не дивлячись на певні труднощі, до початку війни служба пального володіла достатньою ємністю складів, причому встановлені мобілізаційні запаси пального розміщувалися, в основному, на нафтобазах у глибині території країни.

З початком воєнних дій почалося будівництво військових складів пального у внутрішніх округах. У 1942 році було прийнято рішення про створення фронтових та армійських складів пального.

За роки війни військові склади пального переробили більше 16 млн. тон пального, тим самим повністю вирішивши задачі з постачання армії.

У післявоєнний період було споруджено широку мережу військових складів пального і ракетного палива. З’явились тенденції до постійного росту потреби Збройних Сил у пальному. Серед всіх видів матеріального постачання Збройних Сил України паливно-мастильні матеріали і компоненти ракетного палива займають провідне місце. На їх долю приходиться 60-70% від всього того, що споживають війська.

1. Класифікація складів і баз пального

1. Призначення та показники складів пального

Військові склади пального призначені для приймання, зберігання та видачі військовим частинам, установам та закладам Збройних Сил України запасів пального, масел, мастил, спеціальних рідин, компонентів ракетного палива та технічних засобів служби пального у встановлених кількостях.

Ефективність складу – це властивість складу, яка полягає у його здатності виконувати задачі з приймання, зберігання та видачі пального у певних умовах експлуатації, тобто, здатність створювати визначений ефект.

Склади повинні володіти значною кількістю властивостей. Кількісні характеристики різноманітних властивостей складу називаються його показниками. Всі показники складу, у відповідності з уявленнями кваліметрії – науки про кількісні вимірювання якості, поділяються на 3 основні групи:

1. Показники призначення.

2. Показники забезпечення.

3. Показники економічності.

До показників призначення відносяться:

• місткість складу;

• продуктивність складу;

• мобільність складу.

Місткість (ємність складу) – це сумарний об’єм всіх резервуарів, призначених для утримання нормативних запасів пального.

Продуктивність складу – та максимальна кількість пального, яку склад може прийняти і видати (відвантажити) сумарно за певний час (норматив).

Мобільність – це властивість польового складу переміщуватись в ході бойових дій (операцій), в першу чергу, з метою наближення запасів пального до військ.

До показників забезпечення належать:

• надійність складу;

• живучість.

Надійністю складу називається його властивість зберігати на протязі певного часу у встановлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування і ремонту. До властивостей надійності відносять: безвідмовність, довговічність і ремонтопридатність основного обладнання, споруд та об’єктів складу.

Живучість – це властивість складу зберігати або швидко відновлювати свою здатність виконувати задачі з приймання, зберігання та видачі пального в умовах втручання противника. До властивостей живучості можна віднести: захищеність основного технологічного обладнання (резервуарів, трубопроводів, сховищ і т.п.), їх функціональну стійкість та відновлюваність.

Показники забезпечення повинні закладатися ще на стадії проектування та будівництва складів.

До основних показників економічності можна віднести:

• приведені витрати;

• питомі приведені витрати.

Приведені витрати (затрати) – сума капітальних вкладень і витрат експлуатації, які приведені до одної розмірності, як правило, у кошторисному (грошовому) виразі.

Питомі приведені витрати визначаються відношенням приведених втрат до місткості складу.

Таким чином, економічні вимоги до складів полягають в забезпеченні максимально можливого корисного ефекту при заданих затратах або мінімальних витратах для забезпечення заданого ефекту.

Всі три основні групи показників спрямовані на підвищення живучості стаціонарних складів і баз пального, підвищення надійності технологічних систем , а також на виключення втрат пального і забруднення довкілля.

Більшість показників складу, які визначають ефективність військових складів пального і ракетного палива, пов’язані з їх класифікацією.