Визначення нижньої межі пластичності

Метод заснований на властивості зв'язаної води - міцно утримуватися на поверхні часток навіть при тисках, що розвиваються могутньою центрифугою. Така вода називається молекулярної. Максимальна молекулярна вологоємність відбиває властивості зв’язаної води, є досить постійною характеристикою глин і не залежить від їхній агрегірованості.

Для визначення максимальної молекулярної вологоємності беруть глиняну масу, що залишилася, після визначення верхньої межі пластичності методом балансирного конуса. Форма для визначення молекулярної вологоємності являє собою металеву пластинку - шаблон товщиною 2 мм з отвором у центрі діаметром 50мм (рис. 3)

Рис. 3 пристосування для проведення работи

Форму укладають на шматочок тканини (батисту). Отвір шаблона наповняють глиняною масою, надлишок якого виступає з отвору шаблона, видаляють ножем або шпателем. Після цього знімають шаблон, а зразок покривають другим шматочком тканини і поміщають між листами фільтрувального паперу діаметром 9 см (по 20 аркушів зверху і знизу) у такому виді зразок установлюють під гідравлічний прес і піддають стискові до 6,5-7 МПа. Можна одночасно випробувати кілька зразків, поклав між ними металеві прокладки

де R_ст - заданий тиск, рівний 6,5 або 7 МПа; А_зраз - площа зразка, см² (19,63 см²); А_пор - площа поршня преса, см².

Загальний висновок

За результатами фізико-механічних досліджень глин складають докладний висновок про властивості сировини і поводження її при основних процесах технологічної обробки. Відзначають тип глини, приводять цифрові результати, що характеризують поводження сировини при формуванні.

Ціль висновку - узагальнити результати лабораторних досліджень і дати технічну оцінку глинистій сировині, указавши попередньо, для яких видів виробів будівельної кераміки її можна застосовувати і які особливості технологічного процесу повинні бути передбачені при її використанні. До останнього відносять, наприклад, необхідність добавки отощувачів, вид формування, характер сушіння і випалу.

Лабораторна робота № 6

Визначення пористості керамічних зразків

Мета роботи – навчитися визначати пористість керамічних зразків.

Тривалість виконання – год.

Необхідне обладнання.

Технічні терези, ваги, електрична плита.

Методика визначення

Пористість - це відношення об’єму пор до об’єму усієї проби.

Між твердими зернами є пори та пустоти (порожнини).

Сумарний об’єм пор та порожнин, виражається у частках одиниці або процентах.

,

Істинна пористість (%)

.

Відкриту пористість (%) часто виражають через водопоглинання і середню щільність

де W_M -водопоглинання, %; р_т - середня щільність, г/см³.

При цьому закриту пористість (%) визначають по формулі

П_з = П_і – П₀ .

Дані записують за формою табл. 3 .

Визначення пористості керамічних зразків

Таблиця 3

Найменування проби	Оптимальна температура обпалення, 0С	Водопоглинання, %	Істинна щільність, г/см 3	Середня щільність, г/см 3	Пористість, %
					істинна	відкрита	закрита

Результати роботи заносять у табл..3, а по закінчені роботи роблять висновок.