5. Монтаж зовнішнього водопроводу
Зовнішні водопровідні мережі прокладають відповідно до робочих креслень проекту за тупиковою, кільцевою або ж комбінованою схемами. До початку і в процесі монтажу виконують такі роботи: розмічають і розчищають трасу; організовують будівельно-монтажний майданчик і доставляють на нього труби, необхідні матеріали, пристосування та допоміжне обладнання (для розмітки, різання і гнуття труб, нарізання різьби на них; пневмоінструмент, оснащення для проведення слюсарних і зварювальних робіт тощо); риють траншеї, укладають у них труби і з'єднують між собою; монтують водорозподільну та запірну арматури в колодязях; частково засипають труби ґрунтом і роблять первинне гідравлічне випробування труб та арматури на герметичність; усувають виявлені дефекти; повністю засипають траншеї ґрунтом і роблять заключне випробування мережі.
При розмічуванні траси необхідно показувати (відмічати) кілочками осі та кути поворотів водопровідної мережі, показувати місця перетину її з існуючими підземними комунікаціями (каналізація, електро- чи телефонні лінії тощо), а також місця обладнання колодязів.
Для запобігання замерзанню води взимку і нагріванню влітку, а також механічному пошкодженню зовнішні трубопроводи прокладають у земляних траншеях. З метою попередження обрушення стінок форму траншеї вибирають залежно від особливостей ґрунту (рис. 6): з вертикальними стінками - для глинистих ґрунтів, з укосами - для супіщаних та інших нещільних Ґрунтів, змішаного типу - при глибокому закладанні труб або наявності ґрунтових вод на дні траншеї.
Ширину дна траншеї для труб діаметром до 500 мм визначають за формулою:
В = d + 0,5;
де d — діаметр труби, м.
Для прокладання азбестоцементних труб до визначеної за формулою ширини траншей додають 0,1—0,2 м.
Глибина траншеї повинна бути на 10—30 см нижча від рівня промерзання ґрунту.
Рис. 6. Варіанти поперечного перерізу траншей для прокладання водопровідних мереж у ґрунтах: а - глинистих; б - піщаних; в - змішаного типу.
У разі відсутності відомостей про глибину промерзання ґрунту труби рекомендується укладати на середній для даного району глибині, яка для північних районів становить 2,6 - 3,5 м, для центральних - 2,2 - 2,7 і для південних - 1,0 - 1,5 м.
Траншеї риють ротаційними чи ковшовими екскаваторами. При цьому ґрунт виймають не до заданої глибини траншеї, а залишають 50мм у сухих і 100мм у вологих ґрунтах для наступного вирівнювання дна при прокладанні труб.
У глинистих ґрунтах траншеї риють з перемичками через кожні 2-3 м. У піщаних ґрунтах стінки траншеї закріплюють дошками. Водопровідні труби у всіх ґрунтах укладають на дно траншеї, у скельних ґрунтах - на піщану подушку 15 см завтовшки, а в болотистих - на споруджену штучну основу. В місцях перетину з каналізаційними комунікаціями водопровідну мережу розміщують вище на 0,4 м. При паралельному їх розміщенні відстань між ними має становити понад 1,5 м. У тих випадках, коли траншея проходить близько від будівель та їх фундамент знаходиться вище дна траншеї, слід передбачити захисні заходи від деформування приміщення.