3. Автоматичні водопідйомні установки

Автоматичні водопідйомні установки типу ВУ монтують в окремому приміщенні (рис. 3) або в одному з фермських приміщень. У приміщенні над шахтним колодязем або поряд з ним розміщують заглиблену камеру, в якій установлюють гідропневматичний бак 3 на відстані 0,5 м від стін і нагнітальну трубу з регулювальною та запобіжною арматурою.

Р ис. 3. Монтажна схема автоматичної водопідйомної установки типу ВУ: 1 - пульт керування; 2.-реле тиску; 3 - гідропневматичний бак; 4 - нагнітальна труба; 5 - насос; 6 - всмоктувальна труба з приймальним клапаном; 7. - шахтний колодязь; 8 – електродвигун.

У шахтному колодязі 7 монтують на капітальному помості насосний агрегат 5. Поміст розміщують на такій глибині, щоб відстань від осі вала насоса до динамічного рівня води в колодязі не перевищувала 2м. Опорну плиту насоса закріплюють горизонтально до помосту болтами.

Р ис. 4. Автоматична безбаштова водокачка із заглибним насосом: 1 - насос; 2 - зворотний і повітряний клапани; 3 - напірний водопровід; 4 - комбінований регулятор запасу повітря; 5 - пневматичний бак (котел); 6 - реле тиску; 7 - запобіжний клапан; 8 – водорозбірний трубопровід; 9 - магнітний пускач.

При монтажі насосного агрегату слід забезпечити співвісність валів насоса і електродвигуна. Допустиме відхилення їх осей не більше 0,15 мм.

Всмоктувальну трубу з приймальним клапаном і фільтром монтують так, щоб приймальний клапан знаходився нижче від динамічного рівня води більше за 0,5 м і від дна колодязя - не менш як на 0,3 м.

Потім монтують нагнітальну трубу 4, один кінець якої приєднують до нагнітального патрубка насоса, а другий до водопровідної мережі. На цій трубі встановлюють зворотний клапан і регулювальну засувку. Паралельно нагнітальній трубі приєднують гідравлічний бак за допомогою патрубка з вентилем. Станцію керування 1 розміщують над підвальною камерою.

Монтаж автоматичної безбаштової водокачки із заглибним насосом (рис. 4) здійснюють подібно до установки ВУ, за винятком насоса. Останній установлюють за схемою монтажу заглибного насоса (див. рис. 2).

4. Водоструменеві установки

Водоструменеві установки мають комбіновану структуру, складаються з водоструменевого апарата і відцентрового насоса (рис. 5).

Залежно від конструкції струменевого апарата водоструминні установки бувають трьох типів:

- дволінійної конструкції з паралельним розташуванням труб. Недоліком цієї конструкції вважається неповне використання перерізу трубчастого колодязя; перевага - простота монтажу. Доцільно застосовувати такі конструкції при підйомі води з шахтних колодязів;

- дволінійної конструкції з центральним розташуванням труб (водопіднімальна труба проходить усередині напірної). При повному використанні прохідного перерізу трубчастого колодязя ці установки відрізняються складністю монтажу і підвищеною металоємністю;

- однолінійної конструкції з обсадною колоною, що використовується як напірний трубопровід. Це найбільш перспективна конструкція.

Підготовка свердловини і опускання струменевого апарата у цьому разі такі ж, як і щодо заглибних насосів, монтаж відцентрового насоса описано в розділі 1.

Струменевий пристрій із напірною і водопідйомною трубами опускають у свердловину. Труби поступово нарощують, з'єднуючи окремі їх ланки між собою муфтами. Відцентровий насос монтують у приміщенні насосної станції.

Після опускання струменевого насоса нижче від динамічного рівня свердловини, верхній кінець напірної труби з'єднують з напірним патрубком відцентрового насоса, а водопідйомний - з його всмоктувальним патрубком. У лінії нагнітального водопроводу відцентрового насоса встановлюють манометр, регулювальний та продувальний вентилі.

Рис. 5. Загальний вигляд (а.) та варіанти виконання струменевого апарата: б і в - дволінійна конструкція відповідно до паралельного та концентричного розташування труб; г - однотрубна конструкція;

1 - відцентровий насос; 2 - водопіднімальна труба; 3 - струменевий апарат; 4, 5 - напірні труби; 6 - сопло; 7 - камера змішування; 8 - дифузор; 9 - зворотний клапан; 10 - водопіднімальна труба; 11 - гумове ущільнення.

Порожнину відцентрового насоса, а також систему напірної та підйомної труб струменевого пристрою заливають водою, вмикають привод відцентрового насоса і поступово відкривають засувку на лінії "відцентровий насос - зовнішній трубопровід". Тиск води в мережі буде падати і настане момент, коли подача її водоструменевою установкою припиниться, тобто відбудеться зрив роботи установки.

Для підтримання робочого режиму треба відкрити регулювальну засувку настільки, щоб манометр показував тиск вище зривного режиму на піватмосфери. Це забезпечує стабільний режим роботи та максимальну продуктивність установки.

Поршневі насоси в сільському господарстві останнім часом застосовуються дуже рідко, оскільки вони поступаються розглянутим вище за продуктивністю, надійністю, енерго- та металомісткістю.