1. Відцентрові насоси

Відцентрові насоси бувають з опорною плитою (типу К) і без неї (моноблочні типу КМ). При встановленні останніх на фундамент слід забезпечити їх горизонтальне положення у двох перпендикулярних площинах.

Монтаж виконують згідно зі схемою насосної станції (рис. 1.). Основна умова безвідмовної роботи насосного агрегату - герметичність всмоктувального трубопроводу 2, який приєднується до всмоктувального патрубка насоса за допомогою фланців. Ущільнюється з'єднання гумовою прокладкою товщиною 3-4 мм, внутрішній діаметр якої на 2-3 мм менший від внутрішнього діаметра труби. При з'єднанні фланців спочатку встановлюють нижні болти, потім у зазор між фланцями - прокладку і верхні болти. Болти затягують почергово парами: спочатку один, за ним діаметрально протилежний йому, а далі наступну пару, зміщену на 90° щодо першої тощо.

Глибина забору води, а, отже, і довжина всмоктувального трубопроводу, залежать від марки насоса і коливається в межах до 4,7-8,7 м. Внутрішній діаметр всмоктувального трубопроводу повинен бути на 5-10 мм більше внутрішнього діаметра всмоктувального патрубка насоса.

Щоб запобігти утворенню повітряних пробок, горизонтальні ділянки всмоктувального трубопроводу слід монтувати з деяким підйомом у бік насоса. На нижній кінець всмоктувального трубопроводу закріплюють приймальний (він же й зворотний) клапан 1 із сітчастим фільтром. Клапан перешкоджає виходу води при заливанні в насос під час першого пуску, а також під час перерв у його роботі. Приймальний клапан розміщують не менш як на 0,5 м від нижче динамічного рівня води в приймальному колодязі, на 0,25 - 0,5 м вище його дна і не менше трьох його діаметрів від стінок. Прохідний переріз приймального клапана має перевищувати внутрішній переріз всмоктувального трубопроводу у 2 рази, а загальна площа отворів фільтра у 3 - 4 рази. Внутрішні діаметри нагнітального трубопроводу і нагнітального патрубка повинні бути однаковими. На нагнітальному трубопроводі послідовно монтують манометр 4, зворотний клапан 7, регулювальну засувку 6 або запірний вентиль.

Зворотний клапан перешкоджає витіканню води в колодязь уразі несправного приймального клапана всмоктувальної труби, а також різкому зворотному руху води в нагнітальному трубопроводі при зупинці насоса і, таким чином, попереджує гідравлічний удар у системі.

Вихідну частину нагнітальної труби монтують разом з обвідною лінією, один кінець якої приєднують до нагнітальної труби після засувки (вентиля), а другий - між зворотнім клапаном і манометром.

Рис. 1. Схема монтажу відцен-трового насоса з горизонтальним валом: 1 - приймальний клапан; 2 - всмоктувальна труба; 3 - насос; 4 - манометр; 5 - обвідна лінія; 6 - запірний вентиль; 7 - зворотний клапан; 8 - електродвигун; 9 - опорна плита

Обвідна труба необхідна для заповнення насоса і всмоктувального трубопроводу водою перед пуском. Для цього на ній монтують пристрій для заливання води. Під час роботи насосної установки вентиль обвідної труби відкривають, оскільки в момент її відключення зменшується гідравлічний удар на зворотний клапан.

Особливу увагу під час монтажу відцентрових насосів слід звертати на сальникові ущільнення, товщина яких повинна бути на 5 – 10% більшою від ширини заповнюваного заглиблення у корпусі. Для набивки сальників використовують азбестові стрічки або лляну тканину, просочену маслом. Набивку роблять щільно, але не туго. При нормальній щільності набивки сальника крізь нього просочується протягом хвилини до 25 - 30 крапель води.

Контролюють роботу насосної установки за допомогою манометра 4, встановленого на нагнітальному трубопроводі.