8. Водонапірні башти.

У механізованих системах водопостачання тваринницьких підприємств для створення необхідного тиску в мережі, зберігання запасів та регулювання подачі води застосовують водонапірні споруди.

Вони виготовляються в заводських умовах, що значно знижує вартість. До місця установки башту доставляють у вигляді окремих блоків: водонапірного бака, металевих опор, що складаються з окремих панелей, трубопроводів і залізобетонних фундаментних башмаків.

При цьому найзручнішими і найпоширенішими є металеві збірно-блочні безшатрові башти конструкції інженера А.А.Рожновського (рис. 17).

Рис. 17. Водонапірна металева башта:

1 - напірно-розвідна труба;

2 - зливна труба;

3 - анкерні болти;

4 - фундамент;

5 - земляний вал (обсипка);

6 - колона;

7 - зовнішня драбина;

8 - заслінка;

9 - люк;

10 - вентиляційна труба;

11 - кришка бака;

12 - льодоутримувачі; 13 - бак;

14 - внутрішні драбини;

15 - оглядовий колодязь

Башту складають у горизонтальному положенні з окремих блоків та елементів у такій послідовності: виготовляють клітки з деревини біля фундаменту; піднімають і кладуть на них циліндричну опору так, щоб опорні башмаки були повернені до фундаменту; з'єднують днище бака з циліндричною опорою установочними болтами (зазори в стиках по колу між опорою і баком повинні бути не більше як 5 мм); очищають на 20 мм кінці бака та колони (опори) від бруду та іржі і приварюють на їх стику у трьох - чотирьох місцях по колу, після перевірки ретельно зварюють обидві частини башти; видаляють установочні болти і заварюють отвори; перевіряють якість зварювання, для чого наносять на зовнішній шар шва крейдяний або вапняний розчин, а внутрішній шов сильно змочують гасом, за відсутності слідів просочення гасу у крейдяну обмазку якість зварювальних робіт вважають достатньою.

Навпроти скоб, розміщених у середині бака, приварюють драбину і встановлюють зливну та контрольну труби. До бака болтами приєднують кришку так, щоб положення люка кришки збігалося із зовнішньою драбиною і внутрішніми скобами. Потім монтують вентиляційну трубу. Днище і нижню частину опори (зовні) на висоту не менше як 2 м покривають гарячою бітумною мастикою, укладають шар мішковини і знову наносять такий самий шар бітумної мастики.

Після закінчення складання башту встановлюють на заздалегідь зроблений з бутобетону фундамент. Параметри фундаменту залежать від типорозміру башти і наводяться в заводській інструкції до обладнання. Фундамент виготовляють збутового каміння марки 200 і бетону марки 75 або 100. Можна також використовувати замінники: обпалену цеглу марки 100 і цемент не нижче марки 200.

У фундаменті повинні бути передбачені колодязі для анкерних болтів. Для цього в середину опалубки встановлюють дерев'яні пробки і заповнюють весь простір між опалубкою і пробками бетоном.

Пробки встановлюють у фундаменті так, щоб вісь напірно-розвідної труби башти проходила через центр між двома пробками, що розміщені під кутом 180°. Для встановлення водонапірної башти в робоче положення можна застосовувати різні підйомні засоби (будівельні крани, монтажні вертольоти, лебідки, автокрани).

В умовах сільськогосподарського виробництва найпростіше використати для цього автокрани. Схема піднімання і встановлення на фундамент водонапірної металевої безшатрової башти за допомогою автокрана та лебідки показана на рис. 18.

Рис 18. Схема встановлення на фундамент металевої безшатрової водонапірної башти автокраном: 1 - польові якорі; 2 - лебідка; 3 - гальмівний трос; 4 - козли; 5 - башта; 6 - трос; 7 - анкерний трос стріли крана; 8 - автокран; 9 - упор для сприймання горизонтальної сили; 10 - розчалка якоря з троса діаметром; 11 - земляний якір; 12 - бокові розчалки

Перед підніманням башти спочатку виконують підготовчі роботи. При цьому нижній кінець опори укладають на край фундаменту і в місці з'єднання резервуара з опорою тросом обв'язують по колу. Щоб не деформувалися стінки башти під трос підкладають товсті дошки, попередньо скріплені дротом. На відстані 9 мм від башти 5 встановлюють автокран 8 з вильотом стріли, що дорівнює 3,8 м, а на відстані 23 м для анкерування стріли крана роблять земляний якір 11.

Потім розміщують лебідку 2 на відстані 16 м від башти, закріплюють три пальових якорі 1 для кріплення лебідки, гальмівного троса 3 і бокових розчалок 12. Нижню частину башти з'єднують з двома якорями тросами з кутом між ними 90°. Відстань від центра фундаменту до пальових якорів, що з'єднані з боковими розчалками, має становити 17 м. До башти кріплять гальмівний трос 3 і лебідку; здійснюють анкерування стріли крана тросом 7 і натягують бокові розчалки; перевіряють чи знаходяться на одній лінії осі башти, автокрана, стрілового поліспаста, гальмівної лебідки, її пальового якоря та земляного якоря, стріли автокрана.

Після проведення вказаних підготовчих робіт приступають до піднімання башти, яке здійснюють у такій послідовності: спочатку автокраном її плавно піднімають на козли висотою 4,7 м, потім ще піднімають башту на висоту 10 – 15 см над козлами і роблять витримку протягом 10 - 15 хв для перевірки міцності тягових та вантажопідйомних пристроїв, надійності кріплень і справності вантажопідйомних механізмів автокрана. У разі справності вантажопідйомних механізмів та пристроїв продовжують плавно піднімати башту. При цьому поступово послаблюють трос 3 лебідки стежачи, щоб вісь башти не відхилялась від площини підйому.

Особливої обережності слід додержуватися при проходженні центра ваги башти над віссю обертання. У цей момент виключають стріловий поліспаст і далі піднімають, плавно відпускаючи гальмівний трос лебідки до повного доторкання всіх шести опорних башмаків з площиною фундаменту.

Під час піднімання башти не можна регулювати розтягнення бокових розчалок. Якщо вісь башти відхиляється від площини підйому, то роботу зупиняють, повільно опускають башту на козли, усувають несправності, що виникли і знову починають піднімати.

Після закінчення піднімання перевіряють положення башти у вертикальній і горизонтальній площинах, щоб співпали отвори у башмаках з центрами колодязів. Потім встановлюють і заливають цементним розчином анкерні болти і закріплюють башту за допомогою розчалок у трьох напрямках під кутом 120°.

Через 7 - 8 діб, коли затвердіє цементний розчин, затягують гайки анкерних болтів, монтують напірно-розвідну та зливну труби. До зовнішніх кінців двох патрубків, які вварені на висоті 150 і 300 мм від дна колони, приєднують засувки. До внутрішнього кінця верхнього патрубка приєднують напірно-розвідну трубу, а до внутрішнього кінця нижнього - зливну трубу (див. рис. 17). Нижню засувку з'єднують з відвідною трубою для видалення осаду з резервуара, а верхню - з зовнішньою водопровідною мережею. Біля колони башти, у зоні розміщення засувок, обладнують оглядовий колодязь, а навколо башти на висоту не менш 2 м роблять земляну обсипку, щоб запобігти промерзанню труб, які виходять з башти.

По завершенні монтажних робіт знімають розтяжки і фарбують башту.

При виконанні робіт, пов'язаних з монтуванням водонапірної башти, слід додержуватись певних вимог з техніки безпеки та охорони праці. Зокрема, до роботи з піднімання башти допускаються особи, які пройшли інструктаж і мають посвідчення на право проведення монтажних робіт на висотних спорудах. У радіусі 20 м від центру зони підйому башти знаходитися людям забороняється. Піднімати башту дозволяється при швидкості вітру не більше 5 м/с.