
- •Лабораторна робота №1
- •Порядок виконання роботи:
- •Питання для самоконтролю:
- •Питання для звіту по роботі:
- •Література
- •Методична довідка
- •1. Відцентрові насоси
- •2. Заглибні установки.
- •3. Автоматичні водопідйомні установки
- •4. Водоструменеві установки
- •5. Монтаж зовнішнього водопроводу
- •5.1. Види та типорозміри труб
- •Розміри і маса чавунних водопровідних труб класу ла
- •Розміри і погонна маса стальних водопровідних труб (без муфт)
- •5.2. Технологія монтажу
- •Розміри приямок для монтажу труб
- •Розміри чеканок залежно від діаметра труб
- •6. Особливості монтажу внутрішніх водопровідних мереж
- •7. Монтаж водорозбірних пристроїв
- •7.1. Напувалки.
- •8. Водонапірні башти.
- •9. Оцінка якості робіт і випробування.
- •10. Структура і послідовність виконання монтажних робіт
- •Словник термінів і визначень до лабораторної роботи № 1.
- •1 Дюйм дорівнює 2,54 см
7. Монтаж водорозбірних пристроїв
До водорозбірних пристроїв, що використовуються на тваринницьких підприємствах, належать, у першу чергу, напувалки та водорозбірні крани. Крім того, для технічних потреб встановлюють протипожежні і поливні крани, а для побутових потреб - умивальники, раковини, зливні душові пристрої тощо.
Перед монтажем напувалки чи інші водорозбірні пристрої складають і перевіряють роботу їх клапанних механізмів.
Після цього роблять розмітку водорозподільного трубопроводу відповідно до проектної схеми розміщення водорозбірних пристроїв.
Водорозбірні пристрої встановлюють на певній висоті від підлоги приміщень: автонапувалки у корівниках – 400 – 550 мм, у свинарниках - 220-230; водорозбірні крани (до горизонтальної осі крана) – 1050 - 1100; протипожежні і поливні крани – 1300 - 1350; раковини і мийки - 825-850; умивальники – 785 - 800 мм.
До трубопроводу водозапірні пристрої приєднують за допомогою стояків необхідної довжини. їх виготовляють в спеціалізованих заготівельних майстернях (СЗМ) із труб. На обох кінцях стояків нарізають різьбу.
У разі монтажу водорозбірних пристроїв з великою подачею води при з'єднанні стояків з водопроводом використовують фасонні елементи (трійники, перехідники, коліна). Стояки з розбірними пристроями невеликої подачі води (напувалками) з'єднують з трубопроводом за допомогою сіделок (рис. 11).
Рис. 11. Сіделка: 1 - сідло; 2 - хомут; 3 - гумова прокладка; 4 - отвір у водорозподільному трубопроводі; 5 - стояк
7.1. Напувалки.
Напувалку ПА-1 (ПА-1 А, АП-1А) для великої рогатої худоби перед монтажем складають і перевіряють роботу клапанного механізму.
Після цього розмічають магістральний трубопровід через кожні 2,3 - 2,4 м для свердління отворів. Верхній кінець стояка 6 з'єднують з сідлом 5, а нижній - з корпусом 2 автонапувалки (рис. 12).
Рис. 12. Напувалка ПА-1: 1 - гумова прокладка; 2 - корпус; 3 - стояк; 4 - решітка; 5 - клапан; 6 - клапанна коробка; 7 - педаль; 8 - напувальна наш
Підведення води до напувалок від водопроводу може бути як верхнім, так і нижнім. Різьбовий кінець стояка з'єднується з напувалкою. На приєднаний до трубопроводу стояк нагвинчують кутник 1 (рис. 13, б). При цьому слідкують, щоб не було перекосу. Кутник з'єднують з чашею 8 та кронштейном 5 і закріплюють напувалку двома болтами М10 до годівниці чи вертикальної опори.
Після закінчення монтажу напувалок перевіряють герметичність різьбових з'єднань, клапанних механізмів і швидкість заповнення напувальної чаші водою. Чаша повинна наповнюватись водою за 15 – 20 с при повному відкриванні клапана від зусилля 20 – 25 Н. Якщо зазначені умови не додержуються, виявляють несправності і усувають їх.
Проти отвору в сідла у трубопроводі просвердлюють отвір діаметром 10 мм. Під сідло встановлюють прокладку і притискують їх хомутом до трубопроводу. Стояки до водопроводу можна також приварювати. Корпус напувалки кріплять до годівниці або до спеціальних стояків двома болтами.
Монтажні роботи напувалок АП-1А та ПА-1А виконують в основному аналогічно до попереднього варіанта. Деякі особливості монтажу стосуються напувалки АП-1 А.
Рис. 13. Монтажні схеми напувалок індивідуальних:
а - ПА-1 А: 1 - прокладка; 2 - кришка; 3 - сідло; 4 - упор; 5 - вісь; 6 - важіль; 7 - чаша; 8 - стояк або борт годівниці; 9 - гайка; 10 - шайба; 11 - амортизатор; 12 - стакан; 13 - клапан; 14 - кутник; 15 - болт;
б - АП- 1А: 1 - кутник; 2 - клапан; 3 - сідло; 4 - кришка; 5 - кронштейн; 6 - вісь; 7 - важіль; 8 - чаша; 9 - амортизатор
Автонапувалки АГК-4Б з підігріванням води використовують при безприв'язному утриманні худоби.
У місці підведення до автонапувалки ділянку водопровідної магістралі утеплюють за допомогою керамічної труби діаметром не меншу 200 мм, яку заповнюють шлаковатою, а на самому водопроводі встановлюють вентиль. Воду підводять трубою діаметром 0,75 дюйма, на яку хомутами закріплюють з'єднувальний рукав 11 (рис. 14).
Р
ис.
14.
Групова
напувалка АГК-4Б:
1 - шафа керування;
2 – напувальна чаша;
3 - електронагрівник;
4 - пружинна кришка;
5 - поплавкова чаша;
6 - кришка;
7- клапанний механізм;
8 - корпус;
9 - теплоізоляція;
10 – кришка;
11 - рукав;
12 - хомут; 13 - патрубок;
Напувалку встановлюють на фундаменті і закріплюють болтами. Висота фундаменту повинна бути 100 - 200мм від рівня підлоги. Крізь вікно підводять рукав 11 до стояка клапанно-поплавкового механізму 7 і закріплюють його хомутом 12. Утепляють низ фундаменту і бокові стінки автонапувалки шаром шлаковати, товщина якого повинна бути не менше 40 мм. Під'єднують автонапувалку до електромережі кабелем, Прокладеним у металевій трубі.
Регулюють рівень води в чаші (на 2 - 3 см нижче від верхньої кромки чаші). Необхідний рівень досягається переміщенням поплавця шляхом згинання важеля вгору або вниз. Поплавець встановлюють у таке положення, щоб при споживанні води із чаші клапан відкривався, а з водопроводу надходила в чашу вода. При досягненні необхідного рівня клапан має повністю перекрити надходження води в чашу.
Напувалку ПАС-2 (рис. 15) для свиней приєднують до водопроводу з тиском не вище 40 кПа за допомогою стояка, кутника, з'єднувальної муфти і згону. Кріплять її до підлоги чотирма болтами.
Рис. 15. Напувалка ПАС-2А: 1 - камера поплавкова; 2 - кришка камери;
3 - поплавок; 4 - кришка чаші; 5 - чаша
У змонтованій автонапувалці перевіряють щільність з'єднань. При виявленні підтікання води виявляють і усувають несправності.
Соскові напувалки ПБС-1А, ПБП-ІА та АС-Ф-25 підключають до водопровідної мережі з робочим тиском не вище 40 кПа. Носок корпуса розміщують над соском. Вісь соска встановлюють похило вниз до горизонтальної осі під кутом 25 - 20°. Відстань від рівня підлоги до осі соска має становити для напувалок ПБП-1А - 200 мм, для ПБС-1А - 420-450 мм (рис. 16).
Рис. 16. Схема монтажу соскової напувалки ПБС-1А:
1 - водопровід;
2 - вхідний вентиль;
3 - стояк;
4 - перегородка;
5 - напувалка;
6 - муфта;
7 - контргайка;
8 - кінцевий вентиль
Різьба на корпусі напувалки ПБП-1А становить - 0,75 дюйма. Приєднуються напувалки до стояків за допомогою муфт з контргайками.
Для запобігання попадання в напувалку бруду, трубу для підведення води слід розміщати нижче рівня напувалок.