4. Демократичний і антидемократичний політичні режими, їх різновиди

Розглянемо докладніше риси демократічесмкіх і антидемократичних режимів.

Демократія - (від грец. Demokratia, буквально - народовладдя) - політичний режим, при якому державна влада здійснюється правовими методами відповідно до законів, всі громадяни мають рівні права брати участь в управлінні державою, в тому числі через вільно обраних представників. Громадянам забезпечуються особисті, політичні і громадянські права і свободи.

Як історичне явище демократія має свої вельми віддалені прообрази, що існували в первіснообщинному суспільстві - переддержавного, нерозвинені, зародкові форми окремих демократичних громадських інститутів (неполітичні демократичні форми родового та племінного самоврядування). У міру еволюції древніх товариств, виникали і розвивалися держави, змінювалося їх пристрій, демократичні інститути видозмінювалися, відмирали і відроджувалися в нових формах, в залежності від конкретних історичних умов.

Першим демократичною державою, в античному розумінні демократії, був місто-держава Афіни (V століття до н.е.). Афінська демократія мала становий характер, повноправні громадяни не становили більшості мешканців. Зміст поняття демократія переглядалася і розширювалося в ході історичного розвитку держави та суспільних наук. Найбільший імпульс розвитку демократичного політичного режиму надав скликання першого англійського парламенту (1265 р.) і подальша парламентська практика в Англії, Велика французька революція (1789 р.) і народження американського конституціоналізму (1787 р.).

Демократична держава, в сучасному його розумінні, відрізняється від держав інших типів (деспотичного, тоталітарного, авторитарного) наступними основними ознаками, принципами: визнання народу джерелом влади, носієм суверенітету (виключно йому належить установчої влади в державі; рівне право всіх громадян на участь в управлінні державою ; забезпечення державою прав і свобод людини і громадянина в обсязі, встановленому законами, визнання принципу підпорядкування меншості більшості (при прийнятті законів, вибори та інших колективних рішеннях); формування основних органів державної влади шляхом вільних виборів. Похідними від основних ознак демократії є: підконтрольність, підзвітність та відповідальність державних органів (і посадових осіб), що формуються шляхом призначення, перед представницькими органами державної влади та обраними посадовими особами; ідеологічне та політичне різноманіття, свобода діяльності громадських об'єднань; верховенство закону у всіх сферах суспільних відносин, у тому числі і в діяльності державних органів.

Розрізняють інститути представницької демократії (прийняття основних рішень повноважними виборними установами - парламентом, іншими представницькими органами) і безпосередньої демократії (прийняття основних рішень безпосередньо громадянами, шляхом референдуму, виборів, плебісциту).

З основного принципу демократичної держави (визнання народу джерелом влади) випливає висновок про спрямованість діяльності держави в цілому - в інтересах більшості громадян. Однак, навіть будучи закріпленою в законодавстві, соціальна спрямованість політики держави реалізується в різних сферах життя суспільства в різній мірі в залежності від співвідношення політичнихсил. Ступінь активності участі громадян в управлінні державою і ступінь відкритості та підконтрольності громадянському суспільству діяльності держави значною мірою залежить від правового режиму діяльності засобів масової інформації. У демократичній державі ЗМІ відіграють основну роль у формуванні громадської думки, що безпосередньо позначається на діях громадян під час виборів, референдумів. Якщо законодавством держави не забезпечені гарантії множинності, плюралізму, відкритості, альтернативності, свободи і відповідальності ЗМІ, гарантії недопущення монопольного впливу на ЗМІ з боку реально володарюють фінансової і політичної еліт, то неминуче маніпулювання громадською думкою, нав'язування суспільству неадекватною картини соціального життя.

Основні риси антидемократичних режимів:

Тоталітаризм - це одна з форм панування (тоталітарна держава) характеризується його повним (тотальним) контролем над усіма сферами життя суспільства; фактичною ліквідацією конституції, прав і свобод; репресіями щодо опозиції та інакодумців. Для політичного режиму тоталітарного штибу характерно насильницьке нав'язування населенню держави суспільних порядків, чиї моделі розроблені на основі єдиної ідеології. Панування цих порядків досягається за допомогою монопольного тоталітарного контролю над політикою, економікою, культурою і побутом. Ідеологічне і організаційна єдність забезпечується політичним пануванням партії, очолюваної вождем. Вона підпорядковує собі державу. В її руках знаходяться засоби масової інформації, друк. У методах управління переважають політичне і фізичне насильство, поліцейський і жандармський терор. Подібні властивості, здавалося, виключають можливість ненасильницької зміни тоталітарної влади. Однакдосвід держав Східної Європи і СРСР показав, що тоталітарний політичний режим здатний до самовилікування, з поступовим і відносно мирним переходом посттоталітарному, а потім, мабуть, і до демократичного державно-політичного режиму.

Авторитаризм - це система влади, характерна для антидемократичних політичних режимів. Характеризується зосередженням всієї державної влади в руках однієї особи або органу, відсутністю або обмеженням основних політичних свобод (слова, друку), придушенням політичної опозиції. Зазвичай поєднується з особистою диктатурою. Залежно від поєднання методів правління може варіюватися, від помірно авторитарного режиму з формальним збереженням атрибутів демократії до класичної фашисткою диктатури.

Авторитарний політичний режим є проміжним між тоталітарним і демократичними режимами, перехідним від одного до іншого. При цьому перехід може здійснюватися як убік демократії, так і в бік тоталітаризму. Перехідний, проміжний характер авторитарного режиму визначає «розмитість», нечіткість його властивостей. У ньому спостерігаються риси і тоталітаризму, і демократії. Головна його особливість полягає в тому, що державна влада не має тоталітарного характеру і не досягає повного контролю над усіма сферами життя. У ньому немає єдиної державної, обов'язкової для всіх ідеології, що замінюється ідеологічними конструкціями типу теорії національного інтересу, ідеями патріотизму. Управління здійснюється не настільки жорстким, як при тоталітарному режимі способом. Масовий терор відсутній.

Авторитарні політичні режими, як правило, з'являються на сцені історії тоді, коли владамають намір приступити до корінних реформ суспільного ладу і здійснити «революцію згори».