Запитання та завдання:

1. Обговоріть у класі питання: " Чи може свобода слова зашкодити людині?", " Чи може журналіст мати повну свободу висловлювань?"

2. Напишіть есе до шкільної газети на тему" Один день повної свободи"

Тема 3 Зміст і форма журналістських творів. Пошук і збір інформації. Методи збору інформації. Аналіз отриманої інформації

У відповідності із загальнофілософським законом зміст і форма перебувають у діалектичній єдності, у якій пріоритет належить змістові. Це породжує іноді деяке скептичне ставлення до форми як до чогось другорядного, неістотного. "Дайте мені сенсаційний зміст, — говорить молодий журналіст, — а вже оформити його я як-небудь зумію". На­справді ж, форма не є другорядним чинником у журналістській праці, а досконале оволодіння нею є законом творчості. Зрештою, у творчому змаганні журналістів перемагає той, хто пише яскравіше, вміє знайти нестандартні підходи до матеріалу, глибоко оволодів жанровими типа­ми мислення.

Важливе значення форми розкрив свого часу великий німецький філософ Г.В.Ф. Геґель (1770-1831). "Форма є зміст, — писав він в "Енцик­лопедії філософських наук" (1817), — а у своїй розвинутій визначеності вона є закон явищ""Зміст не безформний, —продовжував він далі, — а форма водночас і міститься в самому змісті, і являє собою щось зовнішнє стосовно нього. Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а фор­ма — перехід змісту у форму". Праця журналіста завжди пов'язана з творчістю. Іноді результатом творчості журналіста є не сам матеріал, а створений ним ефект. Такий журналіст вміє зміст вкласти у форму, підійти до цього творчо.

Секрети майстерності 

Як журналіст знаходить свій сюжет? Де шукати інформацію?

Журналістика – це, передусім, збір інформації. "Журналіста ноги годують" – існує така професійна приказка. Журналіст завжди знаходиться в пошуку, але повинен досконало володіти різними методами збору інформації. Серед традиційних методів збору інформації розрізняють: спостереження, вивчення документів та джерел, інтерв'ю.

Спостереження – пасивний метод збору інформації. Спостереження буває: відкрите - оточуючі знають про спостереження за ними; приховане – відсутність такої обізнаності, але дає можливість автору ознайомитись зі справжнім станом речей; включене – передбачає зарахування журналіста в штат співробітників("зміна професії"), але це неможливо для професій лікаря, юриста, судді, держслужбовця, так як це пов'язано з життям, здоров'ям людини. М.Нікітін сформулював таке правило: "Забудь о том, что ты журналист, стань тем, за кого себя выдаешь". І.Л. Михайлин рекомендує: " Старайтесь освоить новую профессию как можно быстро, лучше выполнять свои обязанности; не задавайте много вопросов, все сумейте увидеть, а не услышать; не старайтесь узнать більше, чем положено по должности". Включене спостереження ще називають"методом маски". Невключене – дає можливість вивчення ситуації зовні.

Вивчення документів та джерел – важливий етап роботи журналіста над аналітичними матеріалами. Документи дають точну, об'єктивну інформацію. Це можуть бути письмові тексти, рукописні чи друковані, аудіо-відеозаписи розмов і подій, фотографії, дискети з цифровими і текстовими матеріалами. Але необхідно перевіряти справжність документів( прізвища, біографічні дані, печатка організації…)Важливим джерелом для журналіста є листи читачів. Павло Загребельний писав: "ХІХ століття – в листах, як ХХ – в телефонах". Зараз спостерігається зменшення кількості листів, що надходять до редакцій. Існує думка: "Если письмо в редакцию написали, значит автора"достали" . Чому пишуть листи до газет? Дослідники пояснюють це важливими і складними випадками в житті людини, пошуком підтримки, справедливості, соціального захисту. В редакціях існують відділи листів, через газету відбувається" спілкування" з читачами. Цим забезпечується зв'язок "газета –читач – газета".

Інтерв'ю – головний метод збору інформації в журналістиці. Це отримання новин, повідомлень шляхом усного спілкування журналіста з об'єктом. Вважається, що метод дає 80-90% потрібної журналісту інформації. Треба відрізняти цей метод від жанру інтерв'ю. Журналіст – постійний комунікатор, він розмовляє з людьми, занотовує почуте, тому повинен досконало володіти мистецтвом спілкування.

Типи інтерв'ю: - інтерв'ю на робочому місці ; - інтерв'ю вдома у об'єкта ; інтерв'ю в редакції; інтерв'ю по телефону; інтерв'ю в інтер-ситуаціях; інтерв'ю не для запису; інтерв'ю не для запису і використання.

Правила інтерв'ю: - поставити мету( що саме хочете дізнатися), продумати систему питань, брати інтерв'ю у компетентної людини, не соромтесь свого незнання (але обов'язково пропрацюйте ту тему, з якої будете брати інтерв'ю), сперечайтесь з об'єктом, будьте актором, якщо треба дізнатися нові факти, не задавайте декілька питань одночасно (одне питання – одна відповідь), не перебивайте співрозмовника, слухайте уважно, подякуйте за інтерв'ю, принесіть співрозмовнику газету з надрукованим матеріалом, попередньо показавши" чорновик" і отримавши згоду на публікацію ( у письмовому вигляді).

Інші методи збору інформації: експеримент, прогнозування, біографічний метод.

Прогнозування – вірогідний опис можливого чи бажаного (інформація, що випереджує події). Це своєрідний прогноз на майбутнє, який журналіст створює за підтримки експертів, учених з тих чи інших питань.

Біографічний метод – вивчення життя людини, її зв'язків із суспільством, світогляду, спогадів про ті події, свідком яких був суб'єкт, сімейно-історичних документів. При цьому свідок може виступати інкогніто.

Експеримент – візуальний засіб вивчення дійсності, який часто ототожнюють із включеним спостереженням. Об'єктом є сам журналіст, який на практиці перевіряє різні гіпотези, намагається більше дізнатися про проблему, що вивчається. Якщо при включеному спостереженні він не має права втручатися в процес, то в експерименті бере безпосередню участь, навіть провокує події.