Навантажувально-розвантажувальні майданчики поділяють на:

• постійні (бази);

• тимчасові (будівельні об'єкти та ін.).

На постійних майданчиках виконується робота регулярно протягом тривалого періоду часу, на тимчасових - невеликого проміжку часу чи з інтервалами (невеликі будівельні об'єкти та ін.). Постійні навантажувально-розвантажувальні майданчики, як правило, обладнуються необхідними засобами механізації з урахуванням часу їх експлуатації.

Територія майданчика повинна бути спланована так, щоб забезпечити нормальний фронт навантажувально-розвантажувальних робіт для необхідної кількості транспортних засобів.

Розрахунок довжини фронту навантажувальних робіт

Для безпечної організації навантажувальних робіт необхідно, крім забезпечення розрахункових розмірів складських приміщень, надати достатній фронт розвантажувальних робіт.

Довжина фронту розвантаження для створення безпечних умов повинна відповідати загальній довжині одночасно розвантажуваних транспортних одиниць. Площа, що припадає на один автомобіль при навантаженні або його розвантаженні, складає не менше, ніж 26 м² для автомобіля з вантажопідйомністю до 3 т, а при наявності причепа площа збільшується на 60%.

Однак визначення розмірів фронту розвантаження за такими вихідними даними може слугувати тільки для початкової орієнтації. Кінцеве визначення цих розмірів повинно проводитись шляхом розрахунку за наведеною нижче формулою:

(1)

(7.1)

де: n-кількість транспортних одиниць, що прибувають за одну добу; l-довжина транспортної одиниці в м (приймають у відповідності до технічних характеристик транспортних засобів); l1-відстань між транспортними одиницями перед завантажувальним фронтом в м.; m-кількість подач транспортних одиниць до місця розвантаження за добу; k1-коефіцієнт нерівномірності подачі транспорту (для автотранспорту – 1,3-1,5, для залізничного транспорту – 1,2).

Кількість транспортних одиниць для завезення матеріалів і виробів за добу визначають за формулою:

(2)

(7.2)

де: -загальна кількість матеріалів, що прибувають за розрахунковий період;

k₂-коефіцієнт нерівномірності подачі матеріалів (приймають 1,2 - 2);

t-час (в добах) завозу матеріалів на склад;

q-вантажопідйомність транспортних одиниць, приймають згідно таблиць технічних характеристик транспортних засобів.

Найбільша кількість подач до складу може бути визначена як:

(3)

(7.3)

де: -тривалість робіт на складі за одну добу;

-час на подачу, розвантаження і прибирання транспортних одиниць, що одночасно встановлюються до фронту розвантаження (табличну величину приймають в залежності від виду транспорту).

 Задача 7.1

Визначити розміри складу, розташованого поряд із залізничною колією, і довжину розвантажувального фронту при заводі збірних залізобетонних елементів, знаючи, що об’єм матеріалів, які зберігаються наступний:

Цементу Р_ц=150 т, гравію Р_гр=700 м³, піску Р_п=380 м³. Характер складування прийняти: цемент – в бункерах, заповнювачі – на механізованому складі. Всі матеріали доставляють на полігон по залізничній колії.

Розв’язок:

Фронт розвантаження визначають за формулою (7.1). Але спочатку необхідно знайти кількість транспортних одиниць, що прибувають за добу на склад – n, і найбільшу кількість їх подачі до складу – m.

Для визначення кількості транспортних одиниць приймаємо:

• коефіцієнт нерівномірності подачі вантажів k₂=1,6;

• період часу роботи транспорту для завезення матеріалів t=12 діб.

• транспортні засоби:

	Довжина	Вантажо­підйомність	Відстань між машинами
Бетоновоз	12,2 м	60 т	1,5 м
Вантажівка з причепом	14,2 м	10,4 т	1,5 м

Таким чином, кількість транспортних одиниць n визначають по формулі (7.2):

для цементу:

n_ц=1501,6/12601

приймаємо т=3

(Найбільша кількість подач до складу)

для гравію:

n_г=7001,6/1210,49

приймаємо т=8

для піску:

n_п=3801,6/1210,45

приймаємо т=8

1. Визначаємо величину найменшого фронту розвантаження L

для складу (в м):

цементу:

гравію:

піску:

2. Отримані за розрахунком величини фронту робіт необхідно скоректувати з врахуванням одночасно розвантажуваних транспортних засобів і безпечної відстані між ними:

де N-мінімальна кількість транспортних одиниць, що розвантажуються.

Тому кінцеві значення фронту розвантаження будуть наступними (табл.7.1):

Таблиця 7.1

Значення фронту розвантаження

Матеріал, що складується	Мінімальна довжина фронту розвантаження в м
	Розрахункова	Фактична
Цемент	5	112,2=12,2
Гравій	21	214,2+11,5=29,9
Пісок	11,5	114,2=14,2

В межах фронту навантажувально-розвантажувальних робіт використовується бокова, торцева і косокутна схеми розташування транспортних за­собів.

Бокове розташування транспортних засобів під навантажування і роз­вантажування особливо вигідне, коли використовуються автопричепи.

Торцеве розміщення транспортних засобів використовується для наван­таження і розміщення вантажів на складах, які обладнані вантажними рампами, що дозволяє одночасно навантажувати і розвантажувати кілька транспортних засобів.

Косокутне розташування транспортних засобів дозволяє виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи з заднього і бокового борта транспортних засобів.

При постановці автомашин чи інших транспортних засобів під навантаження чи розвантаження інтервал між складом і заднім бортом кузова автомашини повинен бути не менше 0,5 м.

Під’їзні шляхи повинні мати тверде покриття і утримуватись в справному стані, ширина під’їзних шляхів при двобічному русі транспортних засобів повинна бути не меншою за 6,2 м, а при однобічному - не менш як 3,5 м. Територію і під’їзні шляхи не дозволяється захаращувати сторонніми предметами, а в зимовий період її необхідно очищати від снігу та льоду і посипати піском.

На майданчиках для навантажування навалочних і сипучих вантажів у стаціонарні бункери встановлюють покажчики і наносять розмежувальні лінії для розміщення транспортних засобів відповідно до їх габаритів.

Для безпечного руху транспортних засобів на навантажувально-розвантажувальних майданчиках повинні бути встановлені написи: "В'їзд", " Виїзд", "Розворот" тощо. Для нормальних умов роботи в нічний час навантажувально-розвантажувальні майданчики повинні бути добре освітлені.