4.2. Метод питомої потужності

Цей метод є найпростішим способом світлотехнічного розрахунку. Він може бути використаний для розрахунків загального рівномірного освітлення незавантажених приміщень, довжина яких не перевищує ширину більше ніж в 2,5 рази.

 Порядок розрахунку:

1. Питому потужність визначають за формулою:

, (4.17)

де: с – коефіцієнт, що враховує рівень освітленості приміщення. Для малих приміщень з рівнем освітленості менше 100 лк с=0,15, а для приміщень з рівнем освітленості понад 100 лк с=0,25.

Е_н – нормативна освітленість в приміщені, лк (табл.4.3).

k – коефіцієнт запасу, (табл.4.8).

2. Визначають площу освітлюваної поверхні за формулою

S=AB, м² (4.18)

де: A – довжина приміщення, м

B – ширина приміщення, м

3. За площею освітлюваної поверхні визначають загальну потужність освітлювальної установки по формулі:

, Вт. (4.19)

4. З конструктивних міркувань вибирають тип і потужність однієї лампи Р_л (табл.4.9, 4.10).

5. Визначають кількість ламп по формулі:

(4.20)

Отриманий результат заокруглюють до цілого числа в більшу сторону.

6. Приймають схему розміщення світильників у плані (аналогічно п.5 “Методу використання світлового потоку”).

7. Визначають силу струму, на який повинен бути розрахований плавкий запобіжник, довжину електропроводки в освітлювальній мережі та діаметр електропроводів (аналогічно п.16…19 “Методу використання світлового потоку”).

4.3. Точковий метод розрахунку освітленості приміщення

Розрахунок освітленості точковим методом можна виконувати двома способами.

Спосіб І.

При відомому світловому потоці лампи (Ф_л) визначають освітленість у даній точці за формулою:

, лм (4.21)

де: Е_у – умовна освітленість у контрольній точці від сумарного впливу найближчих світильників, з умовними лампами, що мають світловий потік 1000 лм.

Для визначення умовної освітленості в точці від сумарного впливу світильників (Е_у), розраховують умовну освітленість від одиночного світильника (е_у) за формулою:

, лк (4.22)

де: I_ – сила світла в канделах (кд), яка відповідає куту по кривій світлорозподілу світильника з умовною лампою, що має світловий потік в 1000 лм. I_ - визначається з табл.4.14.

 - кут між напрямком світлового потоку до контрольної точки та віссю симетрії світильника, град.

Н_р – висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м,

При наявності декількох світильників, створена ними освітленість додається, тобто:

де: к – коефіцієнт запасу (табл.4.8);

 - коефіцієнт, що враховує вплив віддалених світильників та відбитого світла (табл.4.13).

Спосіб ІІ.

Визначають світловий потік ламп, який забезпечує необхідну освітленість (Е) у даній точці, за формулою:

(4.23)

де: к – коефіцієнт запасу (табл.4.8);

 – коефіцієнт, що враховує вплив віддалених світильників та відбитого світла (визначається із табл.4.13).

- сумарна умовна освітленість в даній точці від декількох одиночних світильників.

По отриманому значенню світлового потоку Ф_л підбирають стандартну лампу, світловий потік якої – не менший розрахункового.

 Задача 4.1

Д еревообробний цех висотою Н=6м, довжиною А=20м і шириною В=15м освітлюється світильниками “Універсаль” з лампами розжарювання потужністю 500 Вт при напрузі у освітлювальній мережі 220 В. Світильники розташовані згідно схеми (рис. 4.2). Визначити освітленість в точках A, B, C (всі точки лежать на “робочій поверхні”, що знаходиться на висоті 1 метра від підлоги).

Рис. 4.2. Схема розташування світильників у цеху