Тема: Основні принципи та організаційні засади проведення психотренінгу.

Поняття тренінгу

Зазначений тип психологічної діяльності визначився віднос­но недавно й бурхливо розвивається впродовж останніх років. У сучасній літературі тренінгом називають досить різні варіан­ти групової роботи: особистісні перетворення дорослих, актив­не навчання студентів, організаційно-ділову гру на виробництві, розвиток самооцінки в молодших школярів... Що ж саме поєд­нує ці варіанти діяльності? Дещо складним, але найбільш прий­нятним можна вважати таке формулювання цього поняття, запропоноване С. І. Макшановим: "Тренінг — це багатофунк­ціональний метод цілеспрямованих змін психологічних феноме­нів людини, групи або організації з метою гармонізації профе­сійного та особистісного буття людини". У цьому визначенні поняття звернено увагу на мету тренінгової роботи як такої, але не зазначені характерні риси тренінгів, які вирізняють їх серед інших варіантів психологічної допомоги людям чи організаці­ям. Тому слід назвати характерні риси тренінгів:

• потребують чітко визначеної групи учасників (зазвичай 10-15 осіб);

• вирізняються єдністю часу, місця та дії: все відбувається й обговорюється тут і тепер, на особистому досвіді учас­ників і тренера, без домашніх завдань або попередньої підготовки;

• переважає активність учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, отримана від тренера;

• заняття спрямовані не лише на формування знань, а й на розширення практичного досвіду учасників та групи в цілому.

Залежно від парадигми, якої дотримується тренер, і мети тре­нінгу виокремлюють засоби його проведення та загальну спря­мованість (табл. 1).

Таблиця 1

Засоби	Спрямованість
	Навчальна	Особистісна
Авторитарні	Тренінги конкретних навичок і вмінь	Гештальтгрупи. Тренінг асертивності. Психодрама
Демократичні	Тренінги команди	Групи взаємопідтримки. Групи зустрічей. Тренінги сенситивності

Тренінг як один з видів активного навчання

Якщо основна мета тренінгу — навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Є таке прислів'я: "Я чув — та забув, я бачив — та запам'ятав, я зробив — то я знаю". Тренінг дає учасникам змо­гу не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці та схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетво­ривши їх на вміння. Тому тренінгова форма роботи все ширше застосовується в сучасних системах навчання, а особливо на­вчання та перепідготовки дорослих.

Тренінгова форма навчання має такі переваги:

• активність групи;

• поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;

• підвищення рівня мотивації;

• здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;

• практична перевірка та закріплення отриманих знань.

Недоліки тренінгу:

• ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);

• має бути відносно невелика група;

• теоретична підготовка членів групи має бути однакова;

• потрібна більша майстерність викладача, оскільки слуха­чі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.

У сучасних навчальних закладах склалася практика поєд­нання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренін-гової роботи. Прикладом цього може бути описаний у цьому посібнику тренінг, призначений для вивчення психічних про­цесів.

Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини

Індивідуальні стилі діяльності та сталі поведінкові стереоти­пи виникають у людини внаслідок умов її життя та підтриму­ються системою рольових очікувань з боку оточення. Тому людині важко усвідомити, що саме в її звичній системі пове-дінкових реакцій потребує зміни, негативно впливає на ефектив­ність діяльності. Тренінгова група створює модель соціальних стосунків, мініатюрне суспільство, у якому відбувається відвер­те та безпечне спілкування. Це дає учасникам можливість ви­пробувати свої звичні стереотипи та отримати відверту інфор­мацію щодо себе. Завдання тренера такої групи — створити відповідну атмосферу в групі та побудувати систему проблем і запитань, завдань або вправ, які б надавали учасникам можли­вість переглянути звичні стереотипи.

Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації

Організації та їх підрозділи на своєму життєвому шляху стикаються з різноманітними проблемами. Одна з типових проблем — збільшення кількості працівників як наслідок рес­труктуризації підприємства та створення нової системи міжосо-бистісних стосунків у колективі. Тоді метою тренінгової робо­ти стає формування нового стилю стосунків, який відповідав би певному етапу розвитку організації. Найчастіше це тренінг ко­мандної взаємодії, але до тієї самої групи можна віднести й тренінги окремих навичок (як елемента нового організаційно­го стилю).

Проводячи тренінги цього типу, слід звертати особливу ува­гу на те, щоб була чітко визначена мета роботи групи, бо в дея­ких випадках уявлення замовника (керівника організації), уча­сників групи та психолога можуть не збігатися за багатьма параметрами. У такому разі все одно відбудуться якісь зміни в організації, але вони матимуть швидкий та хаотичний характер і не сприятимуть підвищенню ефективності діяльності.