
- •Методична розробка
- •1 Очистка свердловини від піщаних пробок желонками, безтрубними гідробурами
- •Рекомендовані області застосування желонок:
- •2 Способи і технології промивання свердловин
- •2.1 Пряма промивка свердловин
- •2.2 Пряма швидкісна промивка свердловин
- •Промивання свердловини
- •З метою видалення піщаних пробок:
- •2.3 Зворотна промивка свердловин
- •2.4 Комбінована промивка свердловин
- •Для комбінованого промивання:
- •11, 13, 15 І 16 – крани; 12 – труба; 14 – трійник викидної лінії.
- •Перелік посилань на джерела
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Дрогобицький коледж нафти і газу
Методична розробка
з дисципліни
“Технологія підземного ремонту свердловин”
на тему:
“Боротьба з піском в свердловинах”
для студентів спеціальності 5.05030401
“Експлуатація нафтових і газових свердловин”
Підготував Д.Ф.Добрянський
2013
Обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії
“Експлуатації нафтових і газових свердловин”
Протокол №____ від “____” _____________2013р.
Голова циклової комісії М.Ю.Шимко
1 Очистка свердловини від піщаних пробок желонками, безтрубними гідробурами
У даний час ліквідація глинопіщаних пробок здійснюється в основному, промиванням вибою рідиною через опущені НКТ з наконечником або застосуванням гідростатичних канатних желонок, безтрубних гідробурів.
Очищення желонками. Найбільш повно піщану пробку можна видалити з допомогою желонки, причому проникність привибійної зони у цьому випадку не порушується. Цей метод дає змогу очищувати свердловини з негерметичними експлуатаційними колонами за відсутності проникнення в привибійну зону пласта технологічних рідин.
Цей метод полягає у послідовних здійсненнях операцій опускання на вибій і піднімання на поверхню желонки.
Не дивлячись на простоту, цей метод має ряд істотних недоліків: а) велика тривалість процесу; б) можливість протирання експлуатаційних колон; в) можливість обривання тартального каната; г) забруднення робочого місця.
Рекомендовані області застосування желонок:
Діаметр колони труб, мм 114 127 140 146 168 178 194 і більше
Діаметр желонки,мм 73 89 114
Цей процес обмежується глибиною свердловин (1200-1400м).
Не допускається очищення свердловин желонками за наявності зламів і зім‘ять у колоні.
Для усунення сипких пробок невеликої висоти застосовують прості желонки, для щільних – двохкамерні, у спеціальних випадках – автоматичні.
Проста желонка являє собою трубу діаметром 73-114мм і довжиною 8-12м з тарілчастим або кульковим клапаном на нижньому кінці і з дугою для кріплення каната на верхньому кінці. Її підвішують на канаті діаметром 16 або 19,5мм для оснащення талевої системи «напряму». У процесі роботи желонку опускають на канаті із середньою швидкістю, а за 10-15м до пробки опускають із великою швидкістю. Тоді желонка вдаряється до пробки, клапан відкривається і пісок разом з рідиною заповнює її внутрішній об‘єм. Для надійного закриття клапана желонку відривають від вибою на максимальній швидкості піднімання.
На рисунку 1 показано двокамерну желонку гідравлічної дії ЖД-89. Вона складається з порожнистого штока 1. корпусу 2, що являє собою повітряну (зверху) і пісочну камери, між камерного клапана 3, засувки 4. зворотного клапана5, знімного наконечника 6 і вушка 7 з кульковим клапаном. Замість фрезерного наконечника можна застосувати піковий наконечник. Канат прикріплюють до желонки за вушко 7 і перед опусканням у свердловину закривають вікно пісочної камери желонки засувкою 4. Під час опускання желонки у свердловину повітряна камера герметично закривається з одного кінця між камерним клапаном 3, а у верхній частині – ущільнювачем між порожнинним штоком і головкою желонки.
Рисунок 1 – Двокамерна желонка гідравлічної дії ЖД -89:
1 – шток; 2 – корпус; 3 – міжкамерний клапан; 4 – засувка;
5 – зворотний клапан; 6 – знімний наконечник.
Порожнистий шток опускається на піщану пробку і, впершись у шток клапана 3, відкриває канал сполучення між повітряною і пісочною камерами. У цей час рідина з піском під дією перепаду тиску перетікає зі свердловини у пісочну камеру желонки. Після вирівнювання тисків у камерах желонки клапани 3 і 5 закриваються. Тоді желонку витягують зі свердловини і відкривши засувку, звільняють її від піску. Тобто, робота гідравлічної желонки ґрунтується на дії розрядження тиску в порожнині корпусу, а для того, щоб пісок не випадав із корпусу, желонка має зворотний клапан.
Автоматична желонка (Рис.2) складається з верхньої і нижньої частин. Верхня частина може телескопічно насуватися на нижню в межах довжини канавки, виточеної на зовнішній поверхні пісочної камери. Конусний клапан 1 розділяє внутрішні порожнини на дві камери: верхню повітряну і нижню пісочну 3, що утримуються кульками 10. У нижній частині пісочної камери є клапан 4, який відкривається всередину камери. Під час заглиблення желонки в рідину цей клапан відкривається і пісочна камера з заповнюється рідиною. Конусним клапаном 1 повітряна камера герметично відділена від пісочної камери і тиск у ній залишається рівним атмосферному. Тиск у пісочній камері є недостатнім для того, щоб припідняти конусний клапан 1, тому що він врівноважений тиском повітря, яке знаходиться в стакані 6 і стиснуте рідиною, що заповнює пісочну камеру. Діаметри сідла у верхній частині клапана забезпечують майже однаковий тиск зверху і знизу на клапан, який притискається до сідла тільки під дією пружини 7.
Рисунок 2 – Автоматична желонка:
1 – конусний клапан; 2 – верхня повітряна камера; 3 – нижня пісочна камера; 4 – клапан; 5 – кульковий клапан; 6 – стакан;
7 – затискна пружина; 8 – пружина; 9 – ударник;
10 – утримувальні кульки.
У разі досягнення желонкою піщаної пробки повітряна камера насувається на нижню частину, стискуючи пружину 8 до тих пір, поки хвостовик конусного клапана не обіпреться на ударник 9. Рідина, яка знаходиться в пісочній камері, під дією тиску стовпа рідини над желонкою спрямовується в повітряну камеру, а пісочна камера заповнюється піщаною пробкою.
Під час піднімання желонки верхня камера припіднімається відносно нижньої, конусний клапан сідає на сідло і обидві камери знову роз‘єднуються. У міру піднімання желонки вверх тиск у верхній камері, заповнений рідиною зі стиснутим повітрям, буде вже більшим, ніж тиск у нижній камері.
У верхній частині повітряної камери, для запобігання створення дуже великого тиску всередині неї, встановлено клапан 5, відрегульований стисканням пружини на різницю тисків всередині камери і ззовні неї на 0,4-0,5МПа. Витягнуту на поверхню желонку встановлюють на спеціальний башмак, повертають засувку і, послабивши канат, дають можливість повітряній камері опуститися, поки хвостовик клапана не обіпреться на ударник. Тоді рідина з піском під тиском повітря витискається через боковий отвір, чим очищається желонка від піску і рідини.
Очищення гідробуром. Гідробур включає в себе желонку (ємністю25л) з інерційним сепаратором (типу піскового якоря зворотної дії) і плунжерний насос, а в нижній частині має долото (рис.3).
Рисунок 3 – Беструбний гідробур 2 ГБ-90:
1 – долото; 2 – желонка; 3 – плунжерний насос; 4 – плунжер;
5 – корпус насоса; 6 – боковий клапан; 7 – корпус желонки;
8 – шарожковий клапан; 9 – центральна трубка.
Гідробур опускають на І або ІІ передачі піднімача у свердловину на канаті діаметром 15,5мм, який кріпиться до штока плунжера, після посадки на пробку його припіднімань на 2-3м і вдаряють долотом до пробки. У ході чергового припіднімання плунжер засмоктує рідину з піском із-під долота, пісок через сепаратор поступає в желонку, а рідина – в насос.