ВСТУП
Деревина є одним з тих конструкційних матеріалів, які людство використовує з прадавніх часів і до наших днів. Накопичено величезний досвід оброблення і виготовлення з неї найрізноманітніших виробів, необхідних в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, побуті тощо.
Деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно оновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси можуть бути не вичерпними. Інші матеріали, зокрема нафта, газ, вугілля, різні руди, що видобуваються з надр землі, вичерпуються, а їх запаси постійно зменшуються.
Завдяки своїм властивостям деревина на відміну від інших матеріалів використовується в багатьох галузях нашого господарства (в будівництві, виробництві меблів і паперової пульпи). При розумному використанні запасів деревини, її може вистачити на довгі роки для багатьох поколінь.
Дерев’яну палицю людство використовувало як одне з перших знарядь праці на початку свого існування і сьогодні неможливо знайти людину, сім’ю, підприємство, село, місто, країну, які б не використовували деревину або вироби з неї у своєму повсякденному житті та праці. Незвичайний підхід до вивчення секретів майстерності і важка праця дозволять розробити нові види матеріалів з деревини, збільшити кількість виробів з деревини, що сьогодні знає людство, розширити знання про деревину, яка є досить складним матеріалом, що очікує подальших досліджень у його використанні.
Деревообробна галузь об’єднує велику групу виробництв, пов’язаних, здебільшого, з механічним обробленням деревини. За видом сировини і продукції, а також основними видами оброблення деревообробну галузь можна поділити на чотири основних групи виробництв:
Лісопильно-деревообробне;
Виробництво клеєних матеріалів і плит;
Виробів з деревини;
Спеціальні виробництва.
Деревооброблення охоплює такі види оброблення деревини, як:
Пиляння;
Стругання;
Склеювання;
Гнуття;
Пресування;
Сушіння;
Шліфування;
Опорядження;
Оздоблення.
Тому для кожної з названих груп виробництва характерним є відповідні види оброблення деревини. Найбільш показовими в організації і технології є лісопильно-деревообробне виробництво. Воно за обсягом продукції, що виготовляється, і видами оброблення деревини найсуттєвіше.
У ХХІ столітті в житловому будівництві перевага надається із поновлюваної та вторинної сировини. Найбільше цим вимогам відповідає малоповерхове дерев’яне будинкобудування.
Перспективність дерев’яного будівництва зумовлена значенням економічних, екологічних і соціальних чинників, а також тим, що деревина – це єдиний поновлюваний екологічно чистий природний будівельний матеріал, що становить реальну основу для розвитку індустріального дерев’яного будинкобудування.
У ХХІ столітті на базі високоефективних будівельних матеріалів і конструкцій отримають розвиток традиційні для України архітектурно-будівельні системи дерев’яного будинкобудування:
із масивної деревини (із стінами із бруса і оциліндрованих колод);
каркасне;
панельне.
Виготовлення будинків із зрубу – один із найпоширеніших методів на території України. Ще за часів Київської Русі використовували близько 50 типів зрубу, який виготовляли за допомогою ручного інструменту висококваліфіковані майстри. Нині ручний інструмент виготовлення дерев’яних будинків ще можна зустріти, але він вимагає великих трудовитрат і високої кваліфікації майстрів.
Удосконалення обладнання і методів обробки призвело до появи нових, удосконалених профілів, які характеризуються високою точністю з’єднань. Більше того, механічна обробка колод зменшує трудовитрати на виготовлення споруди, значно підвищує продуктивність, дає можливість виготовляти складні конструкції і покращує естетичний вигляд будинку загалом.
Для будинкобудування і виробництва столярно-будівельних виробів деревообробне машинобудування освоїло промисловий випуск автоматизованих ліній, та сучасного високопродуктивного обладнання для виготовлення віконних і дверних блоків, паркетних дощок, щитів, будинків із масивної деревини, тобто стінами із бруса і оциліндрованих колод, а також каркасного і панельного будинкобудування.
Конструкція виробу
Технічний опис виробу – колодязь
Існує багато варіантів забезпечити себе водою на дачній ділянці, але найпростішим рішенням буде будівництво дерев'яного колодязя.
Будівництво власного колодязя - це дуже складний і трудомісткий процес.
У першу чергу необхідно визначити, на якому рівні залягає вода. Народна мудрість говорить, що рясна і зелена трава, вказує на близьку присутність води.
Щоб переконатися в тому, що місце для риття колодязя вибрано правильно, необхідно очистити грунт від листя і сміття, а потім поставити на цьому місці догори дном склянку, наповнену сухою ватою. Якщо через добу вата в склянці буде вологою, значить, джерело води знаходиться неглибоко.
Колодязь слід будувати на височині, причому за санітарними нормами відстань до туалету, компостної ями або господарських будівель повинна бути не менше 20 метрів.
Найпростіше побудувати дерев'яний колодязь. Для його споруди рекомендується використовувати дуб, граб, модрину, вільху або в'яз. Для будівництва будиночка для колодязя можна взяти сосну, а для внутрішньої обшивки краще всього обрати липу або березу.
Найчастіше дерев'яний колодязь має квадратну форму, а просвіт зрубу залежить від глибини шахти і становить від 100×100 до 150×150 см. Колоди необхідно ретельно обробити і зашкурити. Для економії матеріалу допускається різати колоди на пластини, які при виготовленні зрубу укладають площинами всередину.
При поганому водоносному шарі, зруб можна знизу розширити, проте в цьому випадку не виключений застій води. Щоб вода не мутніла, на дно колодязя треба насипати невеликий шар грубозернистого піску, а на нього - щебінь або гравій.
Під час будівництва колодязя з дерева, спочатку готують зруб потрібної висоти, мітять деталі, щоб вони не переплуталися, а потім конструкцію розбирають. Після того, як майданчик під колодязь буде вирівняно, зруб знову збирають. Грунт слід вибирати під самим зрубом і з середини, щоб конструкція повільно опускалася. Важливо стежити за тим, щоб не було перекосу. Зруб нарощують по мірі осідання.
Для будівництва стін будиночку колодязя беремо оциліндровану колоду діаметром 160мм, тому що, оциліндрована колода має рівну, округлу форму, що дозволяє досягти щільного з’єднання колод.
Для виготовлення зрубу стін застосовуємо матеріал хвойної породи – сосни, тому, що сосна – має найбільш прямизну стовбура, мінімальну кількість сучків і хороші технічні властивості. Вона є найпоширенішим матеріалом для будівництва дерев’яних будинків.
Будівництво колодязя починаємо на маленькому фундаменті із цегли, на якому закладаємо конструкційну основу дерев’яного будиночку, тобто зруб, який складений з вінців. Вінці – це чотири колоди покладені горизонтально в квадрат або прямокутник і по кутах зв’язані врубками. Вінець укладаємо на вінець і поступово в нас буде виростати зруб. Кожні три вінця шкантуємо за допомогою нагелів, для кращої міцності стін колодязя.
Кінці колод по кутах зрубу з’єднюємо з залишком за допомогою чашок, які робимо в півдерева, чашею вгорі, тому, що в цьому випадку стіни будиночку колодязя будуть менш схильними до атмосферного впливу і будуть більш довговічнішими, завдяки такому положенню чаші волога не буде проникати і колода буде довше зберігатися. Ширина чаші зверху дорівнює діаметру кінця колоди, що укладається зверху.
Збудувавши стіни будиночку колодязя на верхніх колодах робимо маленький столик, для того, щоб можна було поставити відерце. Столик робимо також із оциліндрованих колод, тільки розпилених навпіл. Його робимо із обох сторін колодязя.
Для остаточного завершення зрубу- будиночку колодязя, нам потрібно чотири вертикальних стояки, два види перемичок і вісім маленьких з’єднань. Стояки кріпимо вверху і внизу колодязя. Внизу і вверху їх кріпимо з двох сторін за допомогою чотирьох маленьких з’єднань. Внизу стояки кріпимо до стін будиночку колодязя, а вверху до перемичок – перемичка1, перемичка2 і до з’єднань. Щоб краще з’єднати верх (перемички і з’єднання, з’єднання і стояки) і низ (стояки і з’єднання, з’єднання і стіни) колодязя нарізаємо чашки і в цих колодах. А також для того, щоб міцніше і надійніше скріпити: з’єднання, стояки, перемички використовуємо шпильки.
Отже, коли зруб колодязя повністю зібраний можемо починати монтаж даху.
Дах робимо двосхилий. Конструкція двосхилого даху дещо складніша односхилого, так як необхідно виготовляти кроквяну систему покрівлі.
Пристрій двосхилого даху складається з системи крокв, мауерлата, бокової дошки, як зовнішньої, так і внутрішньої, вагонки і бруска – декоративного. Вагонку і брусок декоративний використовуємо для оздоблення даху колодязя.
Для будівництва даху використовуємо пиломатеріали хвойної породи - сосну.
Щоб почати будувати дах колодязя нам необхідно спочатку прикріпити мауерлат, тобто, з’єднати його з перемичкою1 і стояками. Метод з’єднання буде таким самим, як при з’єднанні стояків і перемичок, тобто за допомогою чашок.. Мауерлат кріпимо надійно, тому що на нього спираються крокви і відповідно вся конструкція даху колодязя.
Крокви кріпимо до мауерлату за допомогою гнізд з необхідним нахилом і надійно прикручуємо шурупами. В якості крокв використовуємо брус 75х32 мм.
У верхній частині – крокви зарізаємо 50 х 50 і з'єднюємо їх, використовуючи накладку і цвяхи. У вигляді накладки використовуємо обрізок дошки, що залишилася після розпилу крокв.
Після установки крокв за допомогою схилів перевіряємо вертикальність фронтонів. За допомогою цвяхів, шурупів і болтів закріплюємо конструкцію даху капітально.
Для обрешітки використовуємо дошки - лати, товщиною 25 міліметрів, які кріпимо до крокв даху за допомогою цвяхів.
Низ даху колодязя обшиваємо вагонкою, яку кріпимо до крокв, також за допомогою цвяхів. Для того, щоб краще скріпити лати і вагонку використовуємо внутрішні і зовнішні бокові дошки. За допомогою внутрішніх бокових дошок з’єднюємо кінці вагонки і лат. Зовнішні бокові дошки використовуємо, щоб закрити торці лат і вагонки.
Для того, щоб наш дах мав гарний вигляд, йог боки оздоблюємо декоративним бруском, з неймовірно красивим візерунком, який надасть нашому колодязю неймовірної краси. Дах криємо черепицею.