4. Основні види підприємництва та їх характеристика.

У підприємництві також існує свій розподіл праці. Як правило, підприємці спеціалізуються в якійсь певній сфері діяльності. Об’єктивною основою виділення різних видів підприємницької діяльності є процес руху коштів підприємця, який можна проілюструвати формулою кругообігу промислового капіталу:

I. Відповідно до сфери діяльності виділяють три основні види підприємництва: промислове, торговельне і кредитно-фінансове.

I. Промислове підприємництво. Воно пов’язане зі створенням економічних благ як основи задоволення потреб суспільства. Промислове підприємництво охоплює не тільки промисловість, але і всі галузі, де створюються продукти праці (будівництво, сільське господарство та ін.).

Значення промислового підприємництва:

1 – створює матеріальний продукт, який в змозі задовольнити кінцеві потреби у предметах споживання домашніх господарств або проміжних потреб в засобах виробництва і ресурсах підприємницьких структур;

2 – в ньому реалізуються основні науково-технічні ідеї і тим самим закладається фундамент економічного прогресу суспільства в цілому;

3 – спеціалізація на промисловому підприємництві скорочує час виробництва товарів, який складається із часу находження придбаних засобів виробництва і ресурсів у вигляді виробничих запасів, часу власне створення продукту, а також технологічних (сушка викрашеного, остудження розігрітого та ін.) і організаційних (перерви в постачанні, простої, обід та ін.) перерв.

II. Торговельне підприємництво. Це вид підприємництва, пов’язаний з доведенням товару від виробника до споживача або ж із забезпеченням виробника ресурсами. Торговельне підприємництво не створює новий матеріальний продукт, а реалізує особливий товар – посередницьку послугу, як на ринку ресурсів, так і на ринку кінцевих товарів і послуг.

Значення торговельного підприємництва:

1 – прискорює процес руху товару і грошей;

2 – дозволяє краще вивчити попит і оперативно враховувати зміни ринкової кон’юнктури;

3 – скорочує витрати по обслуговуванню процесу обігу, що веде до його здешевлення (постійне і повне використання складських приміщень, скорочення транспортних витрат, зменшення витрат на просування товару на ринку та ін.).

Розрізняють два рівні торгового підприємництва:

1 – оптова торгівля – торговельні операції здійснюються з великими партіями товарів;

2 – роздрібна торгівля – товари реалізуються поштучно, або ж малими партіями.

В торговельному підприємництві використовуються два види торговельних операцій:

1. Комерційні операції. Вони здійснюються торговим підприємцем від свого імені і за свій рахунок. Його доход формується за рахунок різниці між ціною продажу і ціною купівлі товару.

2. Комісійні операції – здійснюються торговим підприємцем за дорученням клієнта і за його рахунок. Доход підприємця складають комісійні, визначені, як правило, у відсотках від вартості угоди.

Наявність торгового підприємця не виключає можливості промисловому підприємцю займатися самостійно реалізацією свого товару за ринковими цінами. Але в більшості випадків вважається, що це буде не вигідно. В той же час багато фірм (особливо великих), створюють власні підрозділи, що займаються безпосередньо збутом продукції.

III. Кредитно-фінансове підприємництво. Це різновидність підприємництва, пов’язана із залученням тимчасово вільних грошових коштів та їх наступним розміщенням у вигляді кредиту та наданням інших фінансових послуг.

Основним суб’єктом кредитно-фінансового підприємництва є комерційні банки. Основний вид послуг – кредит.

Кредит – це надання грошових коштів в тимчасове користування і за певну плату.

Основні принципи кредитування:

1. Терміновість, тобто кредит надається на певний строк. За терміном використання кредити бувають: короткострокові (до року), середньострокові (до трьох років), довгострокові (більше трьох років).

2. Зворотність. У домовлений час грошові кошти, надані у вигляді кредиту, повинні бути повернені. Якщо ж гроші не повертаються, то вони, по суті, перестають бути кредитом.

3. Платність. Кредит надається за певну оплату. Ця оплата розглядається як ціна кредиту і називається позичковим відсотком або відсотком за кредит.

Позичковий відсоток (відсоток за кредит) – це ціна, яку повинен сплатити позичальник за користування кредитом. Величина відсотка виражається в грошових одиницях.

Наприклад, позичальник бере в кредит 1000 грн., а по закінченню обумовленого строку повертає кредитору 1100 грн. Сплачені понад величини (розміру) кредиту 100 грн. і складають позичковий відсоток.

В грошових угодах для зручності, як правило, використовується поняття норми (ставки) позичкового відсотка (відсотку за кредит, r). Вона показує відносну ціну кредиту і являє собою відношення плати за кредит до величини (розміру) кредиту.

Інакше кажучи, позичкова ставка – це ціна кредиту у відсотках до його величини (розміру).

4. Матеріальна забезпеченість або інше гарантійне покриття на випадок непогашення кредиту (земля, капітал, нерухомість та ін.). Якщо у позичальника немає матеріального забезпечення кредиту, то тоді кредит надається під гарантійну поруку того, у кого воно є.

Механізм одержання доходу в сфері кредитного підприємництва наступний: залучаючи вільні грошові кошти населення, або підприємств і фірм комерційний банк виплачує відсоток по депозитам, а при видачі кредиту банк стягує відсоток по кредитах. Відсоток по кредитах завжди вище відсотків по депозитах.

Різниця між відсотками по кредитах і відсотками по депозитах (внесках) складають доход комерційного банку.

Доход комерційного банку = % по кредитах – % по депозитах

II. За формою власності та організацією виділяють такі основні види підприємництва:

1 – індивідуальне, засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійного застосування найманої праці);

2 – сімейне, що ґрунтується на приватній власності громадян-членів однієї сім’ї з можливістю використання найманої робочої сили;

3 – приватне, або партнерське зі створенням юридичної особи і з обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, які, як правило, використовують найману працю);

4 – акціонерне, засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів – індивіди, юридичні особи);

5 – орендне, що створюється на основі майна, яке береться за відповідну плату на певний час у користування, що дає підприємцю право бути власником результатів праці і доходів;

6 – колективне, в основі якого знаходиться власність трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

7 – інноваційне, яке створюється на базі інтелектуальної власності;

8 – спільне, засноване на об’єднанні майна різних власників.