Література Основна

1. Економічна історія. Конспект лекцій / М.Є. Вдовиченко, Т.Є. Калашнік, та інші. – Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. – 120 с.

2. М. Матисякевич, Р. М. Матейко. – 7-е вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. – 486 с.

3. Лановик Б.Д. Економічна історія. Курс лекцій / Б.Д. Лановик, В.М. Лазарович. – 6-те вид.; стер. – К.: Вікар, 2006. – 405 с.

4. Экономическая история зарубежных стран: Учеб. Пособие: 4-е изд., доп. и перераб. / Н.И. Полетаева, В.И. Голубович, Л.Ф. Пашкевич и др.; Под ред. проф. В.И. Голубовича. – Мн.: Интер-прессервис; Экоперспектива, 2003. – 592 с.

Додаткова

5. История экономики: Учебник/Под общ. ред. О.Д.Кузнецовой. И.Н.Шапкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.:ИНФРА-М.2007. – 416 с.

6. Крандиевский С. Очерки по историографии экономической истории. – Харьков, 1964. – 76 с.

7. Свиридов Н.Д., Талгаш Р.А. «История экономики»: Методические указания. – Л., ОАО «ЛОТ», 2001. – 94 с.

Cловник

Об’єкт економічної історії - зародження, становлення та розвитку економічних процесів і явищ

Господарча діяльність – це діяльність людей в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг

Мета економічної історії - забезпечити тісний зв'язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань у цілому

Метод економічної історії - спосіб оптимального застосування всієї сукупності пізнавальних засобів

Предмет економічной історії - господарча діяльність різних країн, розвиток їх продуктивних сил, зміна способів виробництва

Функції економічної історії : теоретико-пізнавальна, практична, світоглядна, культурологічна, виховна, цивілізаційна (прогностична)

Цівілізаційний підхід до періодизації історії - розглядає світові цивілізації – тривалі історичні цикли розвитку групи країн чи регіонів та локальні – більш короткі історичні цикли однієї чи декількох країн

Тема 2. Господарський розвиток первісного суспільства на етапі ранніх цивілізацій ( до vііі ст. До н.Е.)

Основні питання

2.1. Періодизація та основні риси господарства первісної доби.

2.2. Громада як головна господарська форма первісної доби.

2.3. Господарство первісних племен на території України.

2.4. Розпад первісної господарської системи.

Професійні компетентності

знати періодизацію первісного суспільства (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), його основні риси та причини кризи;

розуміти господарську еволюцію первісного суспільства, фактори, що обумовили перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства;

вміти аналізувати процеси господарювання первісних племен на території України;

виявляти причини та наслідки розпаду первісної господарської системи.

Ключові терміни: первісне суспільство, громада, неолітична революція, привласнююче та відтворююче господарство, суспільний поділ праці.

2.1. Періодизація та основні риси господарства первісної доби

Епоха стародавнього світу – це перший етап у розвитку суспільства, який тривав з 40 тис. років до н.е. до V ст. н.е. (від часу танення льодовика до падіння Стародавнього Риму (476 р.)). Періодизація історії людства на стадії первісної доби доволі складна, має декілька варіантів, але найчастіше її поділяють на три великих етапи в залежності від матеріалу, з якого виготовлялись знаряддя праці:

1. Кам’яний вік (3 млн. років тому назад – кінець III тисячоліття до н.е.). Його ділять на три періоди:

палеоліт – давній кам’яний вік (3 млн. – 12 тис. років до н.е.). Його початок пов’язаний з появою перших предків людини, що навчилися виготовляти примітивні знаряддя праці з каменя, дерева, рогу і кістки. Люди ще не вміли видобувати вогонь, першими формами господарської діяльності були мисливство та збиральництво, що свідчило про привласнюючий характер господарювання, який полягав у тому, що людина тільки користувалась природними ресурсами і не виробляла матеріальні блага. Вже в палеоліті проявляються регіональні відмінності у технології виготовлення знарядь праці та в спеціалізації діяльності. Розвиток трудових навичок, здатність мислити, планувати свою діяльність дозволили людям пристосуватися до життя в різних кліматичних умовах;

Цікаво знати У Європі за археологічними розкопками можна виділити спеціалізацію у полюванні не тільки на один вид тварин, але й окремо тварин різної статі та віку в середині одного виду: в Центральній и Південній Італії – мисливці забивали самців-оленів або в перший рік їх життя або у віці 4-8 років (найбільша вага), у Північній Італії мисливці полювали тільки на старих оленів (9-10 років), яких легше було вполювати. Джерело: Україна і світ: Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: навч. посібн. / За ред. Б. Д. Лановика. – К.: Генеза, 1994.- 365 с.

мезоліт – середній кам’яний вік (12–8 тис. років до н.е.). З відступом льодовика на північ, настала сучасна епоха. Саме в цей час остаточно заселена Євразія. Люди розселились по Європі і далі на північ до берегів Балтики і Льодовитого океану. Людина почала будувати житло та облаштовувати печери. Переломним моментом було опанування вогню. Винайдено зброю (лук та стріли), з'явився найдавніший транспорт – водний (плоти, човни). У результаті потепління складалися ландшафтно-географічні зони, близькі до сучасних. Змінився рослинний і тваринний світ. Змінювалися й умови життя людей, зокрема добування їжі, – що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені інструменти для обробки дерева – долото, сокира, тесло; нові вироби з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами. Приручені дикі тварин, насамперед, собаки, потім – свині.

У зв'язку з підвищенням продуктивності праці та посиленням влади людини над природою відпала необхідність в існуванні багатолюдних колективів. Великі родові об'єднання мисливців на мамонтів та бізонів змінилися порівняно невеликими групами мисливців на дрібнішу дичину. Відбувається масове переселення людей з однієї місцевості в іншу. Водночас поширюється досвід виготовлення нових знарядь праці, мисливства, зачатків тваринництва й рослинництва. Зберігається привласнюючий тип господарства, але виникає рибальство, у тому числі морське. Склався сезонно-осілий спосіб життя первісних людей. Під час перехідного періоду від мезоліту до неоліту (протонеоліт) зароджуються відтворюючі форми господарювання у тваринництві. В цей час виникає землеробство, перші постійні поселення людей;

неоліт – новий кам’яний вік (8–3 тис. років до н.е.). Має різні хронологічні рамки для різних територій. Так в Азії він продовжувався з VIII до V тис. до н.е.; в Європі – з VIII до IV тис. до н.е. (на півночі аж до III тис. до н.е.). В цей час з'являється наземний транспорт – віз, сани. Для виготовлення знарядь праці продовжує використовуватися камінь, кістка, ріг, дерево, але з'являються пиляння, шліфування та примітивне свердління а також примітивна прядка і прясельце, сапа, плуг, жнивні ножі і серпи. У VI–IV тисячоліттях до н.е. на територіях сучасної Індії, Єгипту, Передньої Азії зародилося металургійне виробництво. Першим металом, з якої можна було зробити голки, шила, риболовецькі гачки, прикраси була мідь. Основу виробничих відносин становила спільна власність роду на знаряддя та продукти праці. З'являється обмін.

Виділеняють декілька осередків виникнення землеробства: 10-6 тис. років до н.е. – Північно-Західний Таїланд; 8-6 тис. років до н.е. – Передня Азія і Східне Середземномор'я; 7-6 тис. років до н.е. – Індокитай; 6-5 тис. років до н.е. – Іран і Середня Азія; 5-4 тис. років до н.е. – долина Нілу; 5-3 тис. років до н.е. – Індія; 4-1 тис. років до н.е. – Індонезія, Китай, Центральна Америка і Перу.

2. Бронзовий вік (кінець III тисячоліття – I тисячоліття до н.е.). Визначальними рисами мідно-бронзового віку було існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток орного землеробства, тваринництва, посилення поділу праці на землеробство, скотарство, ремесло. Обмін набуває постійного характеру, стає регіональним.

У III тисячолітті до н.е. почали використовувати сплав міді з іншими металами (свинець, олово), що додавали їй твердість, – бронзу.

3. Залізний вік (I тисячоліття до н.е.). У період раннього залізного віку використовують вже бронзові і залізні знаряддя праці. Мотика замінюється на соху та плуг, з'являються залізні ножі, серпи, лемеші, круглі жорна. Бурхливо розвиваються ремесла (ковальство, гончарство), розвивається птахівництво, за рахунок зростання продуктивності швидко розвивається торгівля.

У Західній Європі залізний вік поділявся на два періоди: гальштадський (900 – 500 роки до н. е.), для якого характерне співіснування бронзових і залізних знарядь праці, перехід від мотики до сохи та плуга, і латенський (500 p. до н. е. – початок нашої ери), під час якого з'явились залізні серпи, плужні лемеші, розвивалися ремесла (ковальство, ювелірна справа, гончарство). Першим виробництвом стало гончарне ремесло. Глиняний посуд дозволив людині значно поліпшити приготування і зберігання їжі. Розвиток отримало ткацтво, почали виготовляти ткані з льняних ниток на ткацькому верстаті.

Удосконалення знарядь праці, розвиток виробництва їх з металу, сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення держав. Перші держави з’явились на Стародавньому Сході. Це були Єгипет, Індія, Месопотамія).

Таким чином, поділ праці на землеробство та скотарство; перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства та виробництво додаткового продукту створило умови занепаду первісного суспільства та зародження рабовласництва.

Цікаво знати Більша частина історії людства припадає на первісний період. Якщо її представити у вигляді доби, то виявиться, що держави з їх містами, писемністю, з технікою, що постійно розвивається і складно організованим суспільством з’явилось, тільки на крихітних клаптиках Землі, всього за три хвилини до закінчення доби. Джерело: История экономики: Учебник / Под общ. ред. проф. О.Д. Кузнецовой и проф. И.Н. Шапкина. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 384 с.