Тема 10. Особливості господарського розвитку країн європейської цивілізації періоду монополістичної конкуренції (друга половина хіх – початок хх ст.)

Основні питання:

10.1. Господарство провідних країн світу у другій половині ХІХ – початок ХХ ст.

10.2. Господарство України в другій половині ХІХ – початок ХХ ст.

Професійні компетентності:

характеризувати монополістичний капіталізм як окрему стадію розвитку капіталістичного суспільства;

оцінити основні причини формування монополій;

дати характеристику соціально-економічних перетворень в суспільстві під час переходу до монополістичної економіки;

оцінити соціально-економічні реформи з точки зору їх повноти, послідовності, завершеності, наслідків;

оцінити вплив держави на розвиток економіки країни;

обґрунтувати зв'язок між економічними інтересами держав та їх політичними рішеннями.

Ключові поняття: монополістичний капіталізм (імперіалізм), монополія, картель, синдикат, трест, концерн, фінансово-промислова група, неоколоніалізм.

10. 1. Господарство провідних країн світу у другій половині хіх – початок хх ст.

Наприкінці ХІХ ст. завершився процес становлення індустріального капіталістичного суспільства в країнах європейської цивілізації (Західній Європі та Північній Америці) – це була зона його прискореного розвитку, «передовий ешелон». Пізніше епоху інституційних та структурних змін на початку ХХ ст. називали «імперіалізм» (від лат. іmperium - влада), на сьогоднішній день більш усталеною є категорія «монополістичний капіталізм»

Велика Британія. «Колоніальний» імперіалізм.

У цей період Велика Британія зберігала за собою провідні позиції в багатьох галузях економіки, особливо у світовій торгівлі та експорті капіталу. Фунт стерлінгів виконував роль світової валюти, а Лондон був фінансовою і торговою столицею світу. Але у промисловості Англія почала втрачати лідерські позиції: питома вага Великої Британії у світовому промисловому виробництві знизилась з 32% в 1870 р. до 14% у 1913 р., хоча абсолютні показники за цей період виросли в 2,3 рази. На перші позиції в різних галузях виробництва виходять Німеччина і США (36% світового промислового виробництва).

Але Велика Британія мала важливий козир у цій боротьбі – найбільшу в світі колоніальну імперію. Територія колоній була в сто разів більша за територію самої країни, англійці з гордістю заявляли, що «над Британською імперією ніколи не сідає сонце». Колонії забезпечили Англії величезні переваги над іншими країнами, але саме ці переваги стримували розвиток британської економіки.

1. Англійська промисловість знаходилась у привілейованих умовах. Завдяки колоніям промисловці мали гарантовані джерела сировини і гарантовані ринки збуту своєї продукції, тому у них не було зовнішніх стимулів до вдосконаленні продукції і модернізації підприємств.

2. Найбільш вигідним застосуванням капіталу було його вивезення в колонії, наприклад, за рахунок економії на оплаті праці. Тому відчувалася нестача капіталу для модернізації промисловості в середині країни.

3. Головним ринком збуту англійських товарів були колонії, що призводило для подальшого розвитку виробництва споживчих товарів, особливо легкої промисловості. А виникнення підприємств машинобудування та електротехнічної промисловості відбулося з запізненням і їх розвиток носив обмежений характер

Ці обставини призвели до того, що незважаючи на невпинне зростання економіка Великої Британії перестала бути провідною. Також низькими темпами проходила в Англії концентрація виробництва та утворення монополій. Трести і концерни спочатку з’явилися у військовій промисловості. Але все частіше англійські товари не витримували конкуренцію на власному ринку з якісними і дешевшими імпортними аналогами.

Але особливим чином наявність колоніальної імперії відбилася на сільському господарстві Англії – воно збереглося лише як приміське і вирощувалися переважно свіжі фрукти та овочі, 2/3 сільськогосподарської продукції завозилася з колоній. Але доходи з колоній дозволяли країні залишатися найбагатшою в світі: доходи від вивозу капіталу (переважно в колонії) були в 4 рази більшими, ніж доходи від вітчизняної промисловості. На думку деяких вчених, «Англія взагалі могла не мати свого господарства, оскільки на неї працювало господарство колоній».

Франція. «Лихварський» імперіалізм.

Промислове виробництво Франції за період 1870-1913 рр. виросло лише в 3 рази, тоді як світове промислове виробництво – в 5 разів. За обсягом промислового виробництва Франція посідає четверте місце в світі, поступаючись США, Німеччині та Великій Британії. Основна причина такого відставання полягала у тому, що головними статтями експорту вже довгий час залишались модні речі – одяг, взуття, меблі і т.п., що користувалися стабільним попитом на світовому ринку, незважаючи на високі ціни. Але додаткової цінності цим товарам додавала ексклюзивність, бо більшість з них вироблялася кустарями, а таке виробництво неможливо було концентрувати і виводити на сучасний технологічний рівень.

Однак, досить успішно у Франції розвивається і важка промисловість, так вона обіймає перше місце в Європі з автомобілебудування та виробництва гідроелектроенергії. Одна з перших монополій «Коміте де Форж» об’єднувала майже всі підприємства чорної металургії. Але найбільший розвиток монополії отримали у військовій промисловості (найбільша з них – концерн Шнайдера).

Сільське господарство Франції занепадало, і головною причиною цього була система парцелярного земле розподілу – кожен селянин мав декілька клаптиків землі, загальна площа яких у більшості випадків не перевищувала 1га., навіть застосування на таких площах гужової худоби було ускладнено. Крім того, багато селян потрапляло в боргову кабалу, коли намагалися збільшити масштаби виробництва за рахунок оренди додаткової землі. Світова аграрна криза, що була викликана завоюванням світових ринків американським хлібом, призвела до структурних змін у сільському господарстві Франції – акценти було зміщено на молочне скотарство та городництво, особливо виноградарство.

Як і для Англії, ключову роль в економіці Франції відігравав експорт капіталу. Доходи від капіталу були також більшими, ніж доходи від власної промисловості. Але, на відміну від англійського, де створювалися англійські підприємства за кордоном, французький капітал вивозився у формі грошових позик іншим державам. І тому саме Францію називали «лихварем світу».

Слід відзначити, що Франція також мала значну колоніальну імперію (у 20 разів більшу площі метрополії), але колонії ніколи не грали визначної ролі для економіці країни. Перед Першою світовою війною французький експорт в колонії складав близько 10% загального обсягу.

Німеччина. «Юнкерський» або «воєнно-державний» імперіалізм.

Така назва німецької економіки на межі ХІХ-ХХ ст. зумовлена провідною роллю в економіці поміщиків-юнкерів, які зберегли свої позиції у сільському господарстві, контролювали армію, брали участь у розвитку промисловості та банківського сектору. Іще однією причиною перерозвитку воєнної промисловості Німеччини і приготувань до війни стало бажання німецької буржуазії перерозподілити колоніальні володіння інших країн на свою користь.

Крім того, раніше ніж будь-де в Німеччині посилилась роль держави у розвитку економіки: розміщувалися державні замовлення, створювались державні підприємства, здійснювався вплив на приватні підприємства з метою найшвидшої мілітаризації економіки.

На межі століть економіка Німеччини розвивається швидше за світове господарство в цілому, що дозволило їй стати другою в світі, поступившись лише Сполученим Штатам. Цьому сприяло об’єднання германських земель в єдину державу (1871 р.) і перемога над Францією (1870-1871 рр.), після якої Німеччина отримала Ельзас і Лотарингію багаті на залізну руду і значну контрибуцію, яку було цілком використано на модернізацію промисловості та розвиток інфрструктури.

Після модернізації головними галузями промисловості країни стали металургія та хімічна промисловість, на перше місце в світі вийшла німецька електротехнічна промисловість. Німеччина стає класичною державою монополістичного капіталізму. Перші картелі в Німеччині з’являються в середині 70-х рр., а у 1890 р. їх було вже 210. Характерним для німецьких монополій був їх розвиток, переважно, у сфері обігу та з метою зовнішньоторговельної експансії через слабкість внутрішнього ринку.

Особливе місце серед німецьких монополій займав воєнний концерн Круппа, для якого була характерна висока ступінь вертикальної інтеграції. В електротехнічній промисловості з’явилися товариства AEG і «Сіменс», в традиційних галузях переважали монополії низького рівня – наприклад, «Рейнсько-вестфальський вугільний синдикат» і «Німецький стальний синдикат».

Також успішно розвивається банківський капітал, девять найбільших банків Німеччини контролювали 85% банківського сектору країни. На початок ХХ ст. в Німеччині формується надлишок капіталу, який не знаходить застосування в країні і питання про переділ колоній загострюється. Починається будівництво залізниці Берлін-Белград-Багдад, що розглядалося як зазіхання на англійські інтереси на Близькому Сході.

США. «Емігрантський» імперіалізм.

Після закінчення Громадянської війни 1861-1865 рр., яка була одночасно і буржуазною революцією, у США завершується промислова революція та індустріалізація, відбувається становлення якісно нової ринкової економіки.

Якщо світове промислове виробництво у 1870-1913 рр. зросло в 5 разів, то промислове виробництво США – в 8,6 рази. Країна виходить на лідируючу позицію в світі за обсягами промислового виробництва.

Головними джерелами накопичення капіталу стали золото Каліфорнії та нафта Пенсільванії. Також таке зростання стало можливим завдяки розвитку нових галузей важкої промисловості, на базі досягнень науково-технічного прогресу.

Важливим фактором динамічного розвитку країни стало будівництво залізниць, які за відносно невеликий проміжок часу з’єднали північ США з півднем, а схід із заходом. Завдяки цьому будівництву в господарський товарообіг залучалися нові землі, що сприяло динамічному розвитку сільського господарства американського типу – велике приватне землеволодіння, основане на використанні провідної техніки, прогресивних технологій та найманої праці.

Крім того, будівництво американських залізниць стало першим досвідом функціонування акціонерного капіталу, який пізніше став головним інструментом утворення монополістичних об’єднань.

Цікаво знати

В перші 50 років рейки для залізниць були і справді залізними, але до 1890 р. 80% з них були замінені на сталеві. Ще раніше у 1880 р. у Нью-Йорку з’явилася надземна залізниця.

Так в 80-ті роки ХІХ ст. виникла фірма Едісона, яка перетворилася на величезну корпорацію з глобальними інтересами «Дженерал Електрик».

Генрі Форд першим застосував двигун внутрішнього згоряння в конструкції свого автомобіля, та конвеєр для його виробництва, завдяки чому його фірма швидко стала монополією «Концерн Форда» і вивела автомобілебудування США на перше місце в світі.

Нафтовий трест Рокфеллера вважається першим в США монополістичним об’єднанням (1870 р.), уже у 1880 р. цей трест переробляв 90% американської нафти. «Сталевий трест» Морганів контролював 75% залізної руди США і випускав половину відповідної продукції.

Масштаби діяльності цих компаній і її наслідки призвели до того, що США стала першою країною, де з’явилось антимонопольне законодавство - антитрестовський закон Шермана (1890 р.). Наслідком введення в дію цього закону стало виникнення холдинг-компаній – компанія, що утримує контрольні пакети акцій інших фірм, а отримані дивіденди розподіляє між своїми членами. Але закон Шермана не зміг протистояти розвитку монополій і на початку ХХ ст. с США діяло вже близько 1000 трестів. Після злиття промислового і банківського капіталів найбільшими в країні фінансово-промисловими групами стають групи Морганів та Рокфеллера.

На відміну від європейських країн, в США на межі ХІХ-ХХ ст. імпорт капіталу був майже вдвічі більшим за експорт, що пояснюється ефективністю його застосування в країні, що динамічно розвивається, та традицією вивезення англійського капіталу в заморську колонію. Щодо інших держав, то США не втручалися в боротьбу за колонії в різних куточках світу, а з початку ХХ ст. проголосили «доктрину Монро» («Америка для американців») і проводили політику неоколоніалізму щодо менш розвинених країн американського континенту. Це означало, що формально суверенна держава потрапляла у економічну залежність від американського капіталу, що дозволяло США експлуатувати її ринки та національні багатства.