9.2. Основні тенденції розвитку світової економіки в останній третині хіх ст.

Збільшення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу, що охопив усі розвинуті країни і основні галузі економіки призвело до розвитку монополістичних об’єднань. Банки перетворюються на фінансові центри, що контролювали промислове виробництво та грошовий капітал. Об’єднання банківського і промислового капіталу зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм з вільної конкуренції почав переростати в монополістичний капіталізм.

Монополії – це великі господарські об'єднання, які знаходяться в приватній власності (індивідуальної, груповий чи акціонерної) і здійснює контроль над ринками за допомогою концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, науково-технічного потенціалу з метою отримання монопольного прибутку. Основними формами монополістичних об'єднань являються: картелі, синдикати, трести, концерни.

Форми монополії	Ознаки
Картель (от фр. сartel – угода)	Об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, які укладають угоду про регулювання обсягів виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили. Учасники картелів зберігають комерційну і виробничу самостійність, домовляються про частину кожного учасника в загальному обсязі виробництва, ринку збуту, ціни, обмінюються патентами на нові технології.
Синдикат (от лат. sindicatus, sindicus – повірена особа)	Об'єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини та реалізації продукції здійснюється через єдину збутову контору або іншу організацію. Учасники даного об'єднання втрачають комерційну самостійність але зберігають виробничу.

Форми монополії	Ознаки
Трест (от англ. trust – довіра)	Повне об'єднання підприємств однієї або декількох пов'язаних між собою галуззю промисловості. Учасники об'єднання підкоряються єдиному контролю, втрачаючи свою виробничу і комерційну самостійність. Створення тресту означає передачу контролю над незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій) його засновників. Іноді трест очолює холдинг, який зосереджує в своїх руках акції учасників цього об'єднання і здійснює контроль над їх діяльністю.
Концерн (от англ. сoncern – турбота)	Об'єднання підприємств або трестів різних галузей промисловості, торгівлі, банків, транспорту, науково-дослідних центрів і т.д. Учасники об'єднання зберігають формальну самостійність, однак підкорюються контролю фінансової групи, яка очолює концерн. Оперативне управління здійснює рада директорів.

В 60-70 роки ХІХ століття монополії тільки починають утворюватися і їх вплив на економічний розвиток не значний. У 80-ті роки кількість монополістичних об'єднань зросла, однак в цей час монополії ще не були міцними і часто розпадалися. Поступово монополії набувають економічну силу і політичний вплив. А під кінець світової кризи 1900-1903 рр. вони остаточно затвердили своє лідерство в економіці провідних капіталістичних країн.

Зростання міжнародної торгівлі, будівництво гігантських залізничних ліній, відносна вузькість внутрішнього ринку, а також прагнення збільшити прибуток приводять до того, що монополії за допомогою міжнародних угод починають ділити світовий ринок на сфери впливу, появляються міжнародні монополії і монопольні союзи.

Слід зазначити, що виникнення монополій відбувалося не тільки в найбільш розвинених в промисловому відношенні країнах, але в країнах з відносно невисоким рівнем індустріального розвитку, так монополії склалися в більшості країн: Західної Європи, США, Японії, Росії.

Для монополій і фінансової олігархії найефективнішим способом отримання найбільшого прибутку став вивіз капіталу в відсталі країни. Капіталів там гостро не вистачало, а робоча сила і сировина були дешевими. Тільки за перші 13 років ХХ століття обсяг зарубіжних капіталовкладень найбільших країн подвоївся і досяг 44 млрд. дол.. Найбільш широке розповсюдження вивіз капіталу придбав в Англії, Франції, Німеччини, а потім і в США.

Для забезпечення панування монополій відбувається їх зрощення з державою, в наслідок чого виникає державно-монополістичний монополізм. За допомогою міжнародних угод монополії розподіляють світовий ринок на сфери впливу. У боротьбі за ці сфери різко посилюються протиріччя між державами що призводить до світових воєн.

З переходом світової економіки в стадію монополістичного капіталізму посилюється циклічність виробництва, економічні кризи стають більш глибокими. Зростає нерівномірність економічного розвитку різних регіонів світу, що сприяє переміщенню світового центру економічного розвитку з Англії в США.

З другої половини ХІХ - початку ХХ століття найбільш високі темпи розвитку економіки мали відносно молоді країни, а саме США і Німеччина, які зайняли провідне місце в світі за обсягами промислового виробництва і обігнали Англію і Францію. Проте розподіл ринків збуту і джерел сировини не відповідали цим положенням, так як колоніальні володіння Англії та Франції набагато перевищували за розміром і багатством колонії Німеччини і США. Посилення нерівномірності розвитку капіталістичних країн і збільшення диспропорцій у розподілі ринків збуту та сировини, з'явилися основними причинами, які привели до зростання суперечностей між провідними країнами. Поки розділ світу не був закінчений капіталістичні держави знаходили вихід у захопленні нових колоній. Проте в кінці ХІХ століття "вільних" територій вже не було. Починається боротьба за переділ світу.

Монополізація у Сполучених Штатах здійснювалася через організацію трестів. В 1880-1890 рр. процес монополізації охопив багато галузей промисловості: текстильну, електротехнічну, цукрову, спиртову, тютюнову і т.п. Монополії взяли під свій контроль транспорт і зв'язок (однієї з перших монополій стала «Стандарт оіл компані» 1882 р.)

Перед першою світовою війною однієї з найбільш перспективних галузей економіки стала автомобілебудування: провідними компаніями стали «Дженерал Моторс», «Б’юік», яка об'єднала «Понтіак», «Кадилак» і «Шевроле». Вплив трестів проявлялося у всіх сферах економіки США. Поглинання малих і середніх підприємств, зростання цін на товари, розорення фермерів, спричинило за собою невдоволення з боку населення. Розвиток монополістичного капіталізму сприяло розвитку фінансового капіталу. Великі фінансові монополії, маючи великі фінансові можливості володіли і розпоряджалися шахтами, залізничними, нафтовими, металургійними, машинобудівними та іншими компаніями.

Основними формами монополій в Німеччині були картелі і синдикати. Це було обумовлено відсутністю концентрації великих капіталів у німецьких банкірів. Монополії об'єднували велику кількість підприємств, були монополізовані навіть такі галузі промисловості, які в інших країнах діяли в умовах вільної конкуренції. Невідповідності розвитку виробництва платіжним здібностям внутрішнього ринку, а також незабезпеченість деякими видами промислової сировини примушували німецькі монополії активно діяти на світовому ринку.

Таким чином, останній третині ХІХ століття на основі великих успіхів у галузі науки відбуваються значні технічні зрушення. З’являються нові галузі промисловості, змінюється її структура. Підсумки швидкого розвитку важкої промисловості, будівництво великих заводів і електростанцій, відбувається централізація капіталу.