4. Промисловий переворот в Україні. Промисловість Східної та Західної України. Традиційні та нові галузі промисловості.

Промисловий переворот на українських землях розпочався на початку 20-х рр. ХІХ ст. Таке запізнення промислового перевороту в Україні обумовлювалося такими причинами:

1) домінування як у російському, так і австроугорському урядах ідеї «аграрності», згідно з якою Україна мала залишатися відсталою сільськогосподарською країною;

2) повільне формування арміх вільнонайманих роюочих рук;

3) відсутність з боку держави підтримки промислового підприємництва.

З огляду на це, модернізація української промисловості мала наздоганяючий характер і свої особливості (рис. 8.1).

Промисловий переворот в Україні відбувався у два етапи: 20–40-ті ХІХ ст. (перший етап) і 60–80-ті рр. ХІХ ст. (другий етап).

Встановлення державного контролю за всіма сферами економіки

Гіпертрофований розвиток важкої промисловості

Гальмування розвитку галузей легкої промисловості

Паралельне існування різних форм організації виробництва (поряд з великими фабриками, заводами, копальнями, функціонували невеликі мануфактури і ремісничі майстерні)

Значний вплив іноземного капіталу

Рис. 8.1. Особливості промислового перевороту в Україні (ХІХ ст.)

Перший етап промислового перевороту пов’язаний з якісними змінами у промисловому розвитку України. Зросла кількість мануфактур, чисельність найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі машини, зросла зацікавленість поміщиків і купців у збільшенні виробництва і підвищенні його ефективності.

Промисловий переворот в Україні розпочався з харчової промисловості, а саме цукроваріння. Машинна індустрія у цій галузі сформувалася з вотчинних цукрових мануфактур (так званих «парових» заводів). У виробництві цукру почали застосовувати машини для подрібнення цукрових буряків, гідравлічні преси для сокодобування, парову техніку для випарювання і згущення цукробурякового соку.

Приклад з практики

Справжній переворот у цукровій промисловості України пов’язаний з діяльністю «Торгового дому Яхненків і Симиренка». На орендованій у поміщиків Березовських землі в Ташлику вони збудували перший в Російській імперії паровий цукрово-рафінадний завод (1843 р.), устаткований з використанням французьких технологій цукрового виробництва.

Джерело: Довжук І.В. Цукрова промисловість Наддніпрянської України в середині ХІХ ст. / І.В. Довжук // www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Npifznu/2005_19/19/dovzhuk.pdf

Технічний прогрес позначився і на винокурній промисловості. У 20-х рр. ХІХ ст. з’явилися перші парові українські гуральні. З 40-х рр. ХІХ ст. виробництво в цій галузі почало набувати форм великої капіталістичної промисловості. Цьому сприяла акцизна політика уряду.

Додаткова інформація

Промисловий переворот прискорив темпи розвитку борошномельного виробництва. Головним районом борошномельної промисловості став Південь України. На зміну примітивним жорнам прийшов вальцювальний верстат. Зросла частка великих підприємств — парових млинів. Про кількість і потужність парових млинів в українських губерніях свідчать дані, наведені у табл. 8.4.

Таблиця 8.4. — Впровадження парової енергетики у борошномельній промисловості України

Губернії	Кількість млинів і крупорушок	Парові машини
		кількість	потужність (к.с.)
Київська	13	13	213
Подільська	34	34	387
Чернігівська	4	5	42
Харківська	27	24	308
Полтавська	9	9	123
Катеринославська	33	35	744
Херсонська	57	61	1237
Таврійська	10	11	124
Всього	187	192	3128

Джерело: Хлібова Л.В. Промисловий переворот та особливості становлення індустріального суспільства в Україні / Л.В. Хлібова // http://www.rusnauka.com/13.DNI_2007/Istoria/21080.doc.htm

Поряд з іншими харчовими виробництвами порівняно швидко розвивалося олійне, сировиною для якого було насіння льону, коноплі, соняшнику. Технічне переоснащення відбувалося і в тютюновій промисловості України.

У текстильній галузі України найбільш розвиненим було виробництво сукна. Впродовж 20–40-х рр. ХІХ ст. збільшилася кількість суконних мануфактур, заснованих на вільнонайманій праці. Центр текстильного виробництва перемістився з Правобережжя на Лівобережжя (у посад Клинці). Вже у 1845 р. у Клинцях на 10 мануфактурах застосовувалося 283 машини різних найменувань. У той же час з усіх 15 операцій технологічного процесу виготовлення сукна машини застосовувалися фактично лише у двох — чесанні та прядінні.

Розвивалася в Україні й кам’яновугільна промисловість. До 1850 p. видобуток вугілля в Донбасі вже набув промислового характеру. За кількістю видобутого вугілля цей регіон вийшов на друге місце у Російській імперії, поступаючись лише Сілезькому басейну. Однак енергооснащеність шахт залишалася надзвичайно низькою. Майже всі процеси засновувалися на ручній праці або гужовій тязі.

Отже, незважаючи на кріпосницькі обмеження, перший етап промислового перевороту в Україні відбувся доволі успішно, хоча і повільніше, ніж у країнах Західної Європи і США.

Другий етап промислового перевороту відбувся після скасування кріпацтва. Звільнені з кріпацтва селяни отримали деякі права: купівлі-продажу рухомого й нерухомого майна, вести не тільки сільськогосподарське виробництвом, але й займатися торгівлею, відкривати промислові підприємства. Внаслідок цього капіталістичні підприємства майже повністю витіснили поміщицькі.

У 1860-х–на початку 1880-х рр. відбулися структурні зміни у промисловості України. Гуральництво, суконна та інші колись високорозвинені галузі поміщицької промисловості почали займати другорядні позиції (або занепадали чи ліквідовувалися), натомість зросла роль кам’яновугільної промисловості, посилено розвивалися металургія і сільськогосподарське машинобудування.

Бурхливе зростання кам’яновугільної промисловості України почалося з 1870-х рр. у зв’язку з широкомасштабним залізничним будівництвом і створенням перших металургійних підприємств, що зумовило великий попит на вугілля. Особливого розмаху воно набуло в 1880-х рр. — періоді промислового піднесення, державного протекціонізму та залучення іноземних інвестицій. Швидко розивався Донецько-Криворізький басейн, що вже тоді став головною металургійною базою України. Найбільшими підприємствами вугільної галузі були Корсунські шахти Південноросійського товариства, шість шахт Олексіївського гірничопромислового товариства й Олександрівські шахти Новоросійського товариства.