Додаткова інформація

Набули розвитку нові галузі промисловості, насамперед хімічна індустрія. Відкриття анілінових барвників (1856 р.) було покладено в основу виробництва не тільки фарб, але й фармацевтичної продукції, вибухових речовин, каучуку. Нарощувалися потужності фабрик з виробництва калійних і фосфорних міндобрив. Хімічна промисловість посіла третє місце серед галузей німецької промисловості, а за часткою у світовому виробництві — друге місце після США.

Джерело: Ермашкевич Г.И. Экономическая история зарубежных стран: Учебное пособие / Г.И. Ермашкевич. — Мн.: Экоперспектива, 2009, с. 49.

Третій етап промислового перевороту відбувся після об’єднання німецьких земель і утворення Німецької імперії (1871 р.). Особливістю цього етапу є тісне переплетення фабричної промисловості з монополіями.

Темпи третього етапу промислового перевороту у Німеччині характеризують такі економічні показники: продук­ція важкої промисловості, виплавлення чавуну, споживан­ня бавовни зросли у 3 рази, видобуток вугілля — у 4, по­тужність парових двигунів — у 9 разів, протяжність заліз­ниць — у 3,3 раза (19,6 тис. км).

Важливими галузями німецької промисловості стали гірнича, металургійна, хімічна, машинобудівна, воєнна. Почало розвивати­ся калійне виробництво. З’явилася нова галузь — електротехнічна, що обслуговувала телеграф і електричну сигналізацію.

Отже, у ХІХ ст. німецька промисловість пройшла шлях від ремесла і мануфактури до машинного виробництва. Зміни у структурі промислового виробництва дозволили Німеччині вийти на провідні позиції у Європі за багатьма економічними показниками.

Поява у Північній Америці потужної самостійної держави створила сприятливі умови для її економічного розвитку. Промисловий переворот розпочався у північних штатах в останьому десятилітті XVIII ст. і тривав до середини ХІХ ст.

Передумовами промислового піднесення Америки у цей час стали:

1) вигідне територіально-географічне розташування, що дало можливість відмежуватися від європейської боротьби за гегемонію;

2) активна колонізація західних американських земель, що сприяло створенню місткого внутрішнього ринку і призводило до зростання попиту на промислові та сільськогосподарські товари;

3) наполеонівські війни, які стали «золотим віком» американської торгівлі;

4) відсутність докапіталістичних пережитків, зокрема цехових порядків;

5) відсутність ринку вільних робочих рук, що зумовило їх високу вартість і викликало необхідність заміни цього дорогого компонента витрат виробництва дешевшим — машинами;

6) проголошення, дотримання і забезпечення власності, що стимулювало розвиток промислового підприємництва;

7) економічна політика, яка полягала у встановленні протеціоністських тарифів і переорієнтації американських інвестицій зі сфери торгівлі і мореплавства у промисловість;

8) демографічний фактор, в результаті чого кількість жителів США впродовж першій половини ХІХ ст. збільшилася майже у 4,5 рази за рахунок переселенців з Європи — людей підприємливих і енергійних;

9) державна підтримка промислового винахідництва, що стимулювало розвиток вітчизняної інженерно-технічної думки.

Промислова революція в США мала як східні риси із західноєвропейськими, так і характеризувалася певною специфікою. Особливостями промислового розвитку США є те, що він:

відбувся на основі європейських ресурсів: робочої сили, інтелекту і капіталів;

засновувався на вітчизняних інженерно-технічних досягненнях;

був вкрай нерівномірним по територіях (північний Схід — більш промисловий, Південь — сільськогосподарський);

у якості основного виду палива та для виготовлення деревного вугілля довгий час використовувалася деревина.

Промисловий переворот у Америці розпочався у текстильному виробництві Північного Сходу. У першому десятилітті XIX ст. відбувся стрімкий розвиток прядкових фабрик. Однією з найвідоміших прядильних фабрик була фабрика, яку у 1790 р. заснував робітник-текстильник С. Слейтер (він приїхав з Англії і по пам’яті відновив схему ватерної машини).

Поступово впровадження машин розпочалося і у харчовій (передусім борошномельній), взуттєвій, швейній та шкіряній галузях. Значною мірою цьому сприяли винахід у 1841 p. швейної машини, а також машини для виготовлення взуття у 1846 р.

На початку ХІХ ст. розпочалося спорудження каналів. У 1825 p. був побудуваний канал Ері, який з’єднав район Великих Озер з Атлантичним океаном. Вартість транспортування вантажів з Нью-Йорка до Буффало знизилася майже на 90%. В середині XIX ст. довжина річних каналів у США досягла 6 тис. км. Будівництво в 1807 р. першого у світі колісного пароплава «Клермонт», яке здійснив Р. Фултон, сприяло розвитку судноплавства. У 1814 р. Фултон побудував перше військове колісне парове судно «Демалогос». Перехід у 40–х рр. до гвинтових пароплавів дав поштовх рішучим перетворенням у військово-морській справі. За якістю і тоннажем у середині XIX ст. американські судна практично зрівнялися з британськими. Розпочалося будівництво перших залізничних доріг, що з’єднали міста Балтимор і Огайо. Це стимулювало інтенсивний розвиток металургійної, вугільної, машинобудівної, корабельнобудівної і лісопереробної промисловості.

Таким чином, за 100 років незалежного існування США здійснили стрімкий промисловий розвиток. Це створило сприятливі умови для подальшого індустріального розвитку американської економіки.