8.2. Промисловий переворот та індустріалізація в Англії

Батьківщиною першого промислового перевороту є Велика Британія. Промисловий переворот тривав тут з останньої третини XVIII ст. до середини ХІХ ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли у цій країні в середині XVIII ст., основними серед яких є такі:

вигідне територіально-географічне положення (водні комунікації, зручні гавані, значні поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості);

державна політика протекціонізму та меркантилізму, яка захищала англійську промисловість від іноземних конкурентів;

Англійська буржуазна революція;

іноземна конкуренція, яка стимулювала налагодження фабричного виробництва та випуску дешевшої і якіснішої, а отже, і більш конкурентоспроможної продукції;

колоніальна експансія Англії, яка сприяла розширенню ринків збуту для її промислових товарів;

пограбування колоній, що дало можливість вкладати великі кошти в англійську промисловість;

затяжні європейські війни XVIII ст., які не тільки породжували безперервний попит на британські товари, але й викликали попит на спеціальні, стандартизовані товари;

державна підтримка англійським урядом освітньої галузі як основи винахідництва (закон про освіту від 1802 р. зобов’язував створювати фабричні школи, у яких фабричні і ремісничі вчені навчали молодих людей з одночасною роботою на виробництві);

процеси огороджування (обезземелення селян, що сприяло створенню значною армії вільнонайманої робочої сили — промислового пролетаріату).

Пошуки шляхів розв´язання проблеми масового виробництва товарів сприяли зростанню технічних винаходів наприкінці XVIII ст., а нагромадження капіталу досягло рівня, за якого стало можливим впровадження цих винаходів і перехід до масового виробництва.

Галуззю, в якій найшвидше склалися умови для запровадження машин, було виробництво тканин (передусім бавовняних). У першій половині XVIII ст. летючий човник, прядка «Дженні», ватермашина, «мюль-машина» значно поширилися у англійському текстильному виробництві і стали технічною основою механізованого прядіння. Перші фабрики виникли в шовковій (приблизно у 1717 р.) і бавовня­ній (в 20-х роках XVIII ст.) галузях промисловості. За 130 років (1741–1871 рр.) використання бавовни збільшилося у 1000 разів. Вже у 1868 р. у Великій Британії діяло 2849 бавовняних фабрик, що нараховували 32 млн. прядильних веретен та понад 379 тис. ткацьких верстатів.

Стрімкий розвиток бавовняної промисловості одразу ж виявив відставання інших галузей індустрії. Поступово промисловий переворот охопив і галузі важкої промисловості. У розвитку англійської металургії значну роль у цьому процесі відіграв англійський інженер А. Дербі, який під час плавлення на кам’яному вугіллі став додавати до залізної руди негашене вапно і у такий спосіб отримав чавун високої якості. У 1756 р. він заснував чавуноливарний завод, який давав більш як 8 тис. т чавуну за рік (для порівняння: у 1700 р. в Англії було вироблено 18 тис. т чавуну). Виплавка металу за новою технологією сприяла збільшенню попиту на вугілля, яке разом із залізною рудою стало основною сировиною металургійної промисловості. У Південному Уельсі, Шотландії, Ланкаширі, Йоркширі почали розробляти нові вугільні копальні. Видобуток вугілля збільшився у 1795 р. перевищив 100 млн. т.

Розвиток вугільної і важкої промисловості на початку XVIII ст. став стимулом для розвитку транспорту і передусім побудови каналів. У 1795 р. введено в дію канал довжиною 17,6 км. Вартість перевезення вугілля завдяки цьому знизилася наполовину. Через два роки канал продовжили до портового міста Ранкорна, завдяки чому Манчестер отримав вихід до моря. Потім його з’єднали з річкою Трент і районом гончарного виробництва. Коли будівництво Великого з’єднувального каналу було закінчено, транспорт став у 4 рази дешевшим. У зв’язку з цим значно розвинулася гончарна промисловість, а в Ченширі збільшилася розробка покладів солі. Були поліпшені сухопутні шляхи, винайдено спосіб твердого покриття. У 20–30-х pp. XIX ст. почали використовувати парові машини на залізничному та водному транспорті. На цей час у Вели­кобританії існувала система чавунних рейкових шляхів (без пароплаву), що досягала сотні льє, її використовували для перевезення вугілля. Незважаючи на те, що наприкінці XVIII—на початку XIX ст. дороги були вже кращі, канали залишалися головним засобом перевезення вантажів і товарів, що довго не псуються, доки через 40–50 років на зміну їм не прийшли залізниці.

У 60-х рр. XIX ст. залізничний транспорт став ключовим у англійській транспортній системі. Про їх зростання свідчать дані табл. 8.3.

Таблиця 8.3. – Транспортна система Англії у ХІХ ст.

Роки	Потужність парових двигунів, тис.к.с			Протяжність, тис.км	Тоннаж пароплавів, тис.т
	промисловість	залізниці	пароплави
1840	350	180	70	1,4	95
1870	940	2100	1000	25	1203

Розвиток внутрішнього ринку і необхідність швидкої передачі інформації на велику відстань привели до відкриттів у сфері зв’язку. Так, у 1837 р. У. Кук і Ч. Уїнстон отримали патент на електромагнітний телефонний апарат, а в 1847–1852 pp. було прокладено телефонну лінію між портами Дувр і Кале.

Усе це сприяло становленню нової галузі промисловості — машинобудування. У 50–60-х рр. XIX ст. істот­ною ознакою машинобудування став випуск засобів виробництва, що знаменувало собою завершення промислового перевороту у Англії.

Промисловий переворот зіграв позитивну роль для економічного розвитку Англії. Основними наслідками промислового перевороту в Англії стали:

докорінні зміни у соціальній структурі британського суспільства (виникли нові класи — промислова буржуазія і промисловий пролетаріат);

перетворення Англії на «фабрику світу» і світовий кредитний центр, що дало їй можливість зайняти виняткове положення у світовому господарстві;

подальший швидкий розвиток британського капіталізму, зокрема у першій половині ХІХ ст. англійський капіталізм проник у Африку, підкорив Австралію, захопив колонії у тихоокеанському басейні;

циклічний розвиток англійської економіки (кризи 1825, 1836, 1847 і 1866 рр.);

зміна економічної географії Англії і урбанізація головних англійських міст — Манчестера, Ліверпуля, Бірмінгема, Ліде та ін.

Таким чином, Велика Британія першою з європейських країн пережила промислову революцію. Будувалися нові прядкові і ткацькі фабрики, засновувалися металургійні, машинобудівні заводи, вугільні шахти. Результатом промислового перевороту стало перетворення Англії на «фабрику і майстерню світу». Наприкінці 30-х рр. ХІХ ст. Англія виробляла 50% металу, 100% машин, видобовувала 80% вугілля загальноєвропейського виробництва.