1.3 Критерії періодизації курсу.

Осмислення історії включає в себе її періодизацію. Періодизація – це установлення визначених послідовних етапів в розвитку суспільства. Що вважають початком всесвітньої історії в цілому й економічної історії зокрема? Час, коли зароджувалося людство (приблизно мільон років тому назад) чи ж час переходу до людської цивілізації в епоху палеоліту, час демографічних чи технологічно - економічних змін, можливо первіснообщинну суспільну формацію?

Давньоримські вчені Лукрецій Кар и Вітрувій вже дали наукову періодизацію, маючи деякі уявлення про прогресивний розвиток господарчого життя.

В історії розвитку господарства існують різні критерії її періодизації. Ідею важливої ролі промисловості та її підтримки на визначеному етапі історичного розвитку висунув німецький вчений-економіст Фр. Ліст у 1841 році у роботі «Національна система політекономії». В основу періодизації Фр. Ліст поклав домінуючий тип господарчої діяльності.

У модифікованому виді цю думку сприяв К.Маркс, який заклав засади формаційного підходу до періодизації історії суспільства, ідею зміни способів виробництва у результаті розвитку протиріч між продуктивними силами та економічними відносинами. Єдність продуктивних сил та виробничих відносин - це спосіб виробництва. К.Маркс ввів п’ять суспільних способів виробництва:

- первісне господарство;

- рабовласницький спосіб виробництва;

- феодальний спосіб виробництва;

- капіталістичний спосіб виробництва;

- комуністичний спосіб виробництва.

В періодизації К.Маркса вперше суспільство розглядалось як динамічна система, було дано пояснення механізму переходу від одного способу виробництва до другого, введено поняття цілі розвитку людства.

Сучасники К.Маркса вважали, що розвиток визначається засобом обміну, а не способом виробництва.

Російський історик-економіст Л.І. Мечников В основі періодизації суспільства російського історика-економіста Л.І. Мечникова знаходиться географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення.

Б.Гільдебранд (німецький економіст) використував для цього історію грошей. Вчені-економісти - дослідники господарства - брали за основу періодизації розвитку суспільства торгівлю, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо.

Так, Є. Хентінгтон (американський вчений) брав за основу клімат, англійський - А. Тойнбі — культуру та релігію. У другі половині XX ст. виникли концепції "інду¬стріального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадій економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу. Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Найбільш видатні її представники — Д. Белл, Р. Кан, 3. Бжезінський (США), Ж. Ж. Серван-Шренбер і А. Турен (Франція).

Теорії стадій вивчають цивілізацію як единий процес прогресивного розвитку, у якому розглядають стадії (етапи). Цей процес почався з розпаду первісного суспільства та переходу його часті в стан цивілізованості. Цивілізаційний підхід використовує більш широкий признак як критерій періодизації, ніж при формаційному підході – сукупність матеріальних та духовних факторів. У світовому цивілізаційному процесі існує три основні стадії: доіндустріальна (аграрна), індустріальна, постіндустріальна (технотронна).

В основу поділу всесвітньої історії на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і неоіндустріаль¬не суспільство покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріального суспільства" розглядається, що належно від рівня техніки в суспільстві переважає "первинна" сфера сільське господарство, "вторинною" є (промисловість), а тепер воно вступає в "третинну" сферу послуг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожна з цих стадій має специфічні форми соціальної організації (церква і армія — в аграрному суспільстві, корпорація — в інду¬стріальному суспільстві, а університети — в неоіндустріальному). Значна роль відводиться також певним станам релігійних діячів і феодалів, бізнесменів, вчених і фахівців.

Формаційний підхід до періодизації історії, в тому числі історії господарства, домінував у вітчизняній літературі до початку 90-х рр. ХХ ст. У науковій літературі на Заході найбільший вплив мав цивілізаційний підхід до періодизації історії. Вперше його розробив шотландський філософ А.Фергюсон, ще у ХIII ст. починають формуватися різні теорії цивілізації серед яких можна виділити два основних різновиди: теорії розвитку стадій та теорії локальних цивілізацій.

Таким чином, за час існування історійко - економічної науки розроблено багато класифікацій періодизації господарської історії людства. Проте переважають три основні підходи до цієї проблеми:

- трактування економічної історії людства як сходження по висхідній ( Б. Гільдебрант, С. Десніцький, У. Ростоу, К. Маркс, Д. Белл, О. Тоффлер та ін.);

- теорія історичного кругообігу (Дж. Віко, І. Гердер, Е. Майєр та ін.);

- теорія цивілізацій теорія цивілізацій: М. Данилевський, П. Сорокін, А. Тойнбі.

Для вивчення еко¬номічної історії світового господарства та господарства України дуже важливе розвиток науки і техніки, а саме: - господарство первісної доби стародавніх цивілізацій (з найдавніших часів — до IV ст. н.е.); господарство доби Середньовіччя; господарство індустріальної та постіндустріальної епох (XVI ст. - до наших днів). Періодизація визначається в універсаліях пізнання суспільних явищ в багатосторонньому і різнобічному, а не тільки в виробничо-економічному вимірі суспільства. Цивілізаційний підхід акцентує увагу не лише на аналізі суспільного виробництва, а й на соціокультурних чинниках, і саме в цих, зворотних зв’язках полягає новизна теорії як формаційно-цивілізаційної. Він вивчає сукупність усіх рис суспільства - матеріальних, ідейних, культурних, релігіозних чи моральних у їх єдності та розвитку. Цивілізація уявляє собою етап розвитку суспільства, узагальнений на рівні історичної творчості.

На основі цього підходу розглянемо періоди розвитку цивілізації, починаючи з палеоліту (Х тис. років до н.е.) як вихідного історичного пункту і до ХХІ ст.. Критерії періодизації – цикли соціального та економічного розвитку – пов’язані з виявленнями нової технології й соціальних зрушень, які в процесі суспільного розвитку поширюють свої ознаки в наступний період.

Цивілізація – це засіб організації простору та часу, який формує особливі риси державності, соціального життя, економіки та культури; прогресивний рух від простого до складного, а соціально-економічні формації - сходинки цивілізації, які з часом, зжив себе, потребують заміни. Невипадково в сучасній західній літературі ци-вілізаційний підхід до періодизації історії, в тому числі економічної, розглядається не як історичне явище, а як найважливіша обставина, яка визначає розвиток. Цивілізаційний підхід до періодизації історії розглядає світові цивілізації – тривалі історичні цикли розвитку групи країн чи регіонів та локальні – більш короткі історичні цикли однієї чи декількох країн, які мають загальні особливості. Елементи формаційного підходу можна використовувати при цивілізаційному підході, тому що розвиток соціально-економічних умов є важливою частиною цивілізаційного процесу. Цивілізаційний та формаційний підходи доповнюють один одного.