5.3. Антична система господарства у Стародавньому Римі, періоди її еволюції: Ранній Рим, період розквіту у Римській імперії, криза та крах античної економічної системи. Система колонату.

Історія розвитку Стародавнього Риму – це період протягом майже дванадцять століть від родової общини до виникнення міцної держави, у якому можна розглянути зародження, розквіт та загибель рабовласницького суспільства.

В історії Стародавнього Риму розрізняють царський (VIII-VI ст. до н.е.) – ранній Рим, республіканський ( 510-27 рр. до н. е) період, період Римської імперії (27 р. до н. е.- II ст. н .е.) та період кризи і краху античної економічної системи (III ст. н.е. – 476 р. н. е.).

У 753 р. до н.е. був засновано Рим. У царський період здійснювався розклад первісного суспільства та формування сільської общини. В середині VI ст. до н.е. проведена реформа земельної власності та створена податкова система і армія. Влада належала заможним патриціям, бідні землевласники – це плебеї. Земля була общинною, належала місту та державі.

Розвиток економіки характеризувався спеціалізацією сільського господарства, як в землеробстві, так і тваринництві. Його основни осередки - дрібні селянські господарства та великі господарства родової знаті. Для того, щоб вирішити конфлікти за землю, почали засновувати колонії на завойованих землях і роздавати їх плебеям, що частково задовольнило їх вимоги.

На початку V ст.до н.е. настав період республіки. «Закони 12 таблиц» (451- 450 р.р. до н.е.) затверджували приватну власність, зменшення позичкового відсотку, рабство і заборонили шлюб між патриціями і плебеями. В кінці III ст. до н.е. плебеї отримали рівні права з патриціями. Стародавній Рим перетворився на громадянську общину.

Розвивалось ремесло та торгівля. Найбільшого розвитку отримало виробництво кераміки. Почали використовувати залізо та бронзу. Великими торговими центрами стали Адрія, Сіракузи, Тарент, але торговим центром був Рим. Один раз на рік на великі свята організовувались ярмарки, які проводили поблизу святинь. Торгували хлібом, вином, оливками, залізом та металевими виробами, предметами розкоші. Розвиток торгівлі та грошового обігу потребували карбування монети. Спочатку карбували мідні злитки без зображень, а у другій половині IV ст. до н.е. стали зображати тварин – бика, орла, свиней; лише наприкінці III ст. до н.е. почали виготовляти монети із срібла. Монети чеканили на монетному дворі, який уперше був заснован при храмі Юнони Монети. Тому гроші отримали назву «монета».

В IV ст. до н.е. у Стародавньому Римі боргове рабство для громадян було скасовано. Основними джерелами рабства стають работоргівля і війни.

У Стародавньому Римі вирощували пшеницю, ячмінь, просо, боби; в гористих районах - полбу, боби, ріпу і ячмінь. Зросла урожайність зернових культур.

Для обробки врожаю використовували прес, млини (у тому числі і водяни). Причинами піднесення сільського господарства було поширення рабства, встановлення товарно-грошових зв’язків між містом і селом та перехід від дрібного землеробства до великого. Ремесло в Стародавньому Римі також розвивалося швидко за рахунок узаконеної експлуатації провінцій, утворювались ремісничі центри.

Давні римляні винайшли бетон (II ст. н.е.), відкрили метод дуття скла (I ст. н.е ). Склалися ремісничі центри, які спеціалізувались на виготовленні виробів із заліза (у Путеолах), бронзи та свинця (у Капуі), сільськогосподарських засобів праці, кераміки (в Арреції), виробів з шерсті (в Таренті), та лльняних тканин у Північній Італії.

Цікаво знати Створення мережі доріг з твердим покриттям сприяло формуванню внутрішньої торгівлі. У IV ст. до н.е. була прокладена Аппієва дорога між Римом і Капуєю довжиною 350 метрів, побудовани мости, прокладени тунелі, складені дорожні карти і путівники. Розвивалась система грошового обігу, міняльна справа, лихварство. Джерело: История экономики: Учебник /Под общ. ред. проф. О. Д. Кузнецовой и проф. И. Н. Шапкина. – М.: ИНФРА - М, 2000. – 384 с.

У I-II ст. до н. е відбувалися народні повстання: братів Гракх (Тіберія та Гая), повстання рабів на о. Сіцілія, повстання Спартака. У 27 р. до н. е на зміну республиці прийшла Римська імперія.

Період I-II ст. н. е - рання імперія. По всій території Римській імперії діяли єдини закони.

Розвиток сільського господарства досяг високого рівня, існували три форми земельних господарств:

- латифундії - великі земельні господарства у яких використовували велику кількість рабів);

- вілли - середні, у них використовували 10-20 рабів;

- дрібні господарства селян.

Виникнення великих земельних господарств, існування у полісах приватної власності, розвиток ремесла та торгівлі і грошового обігу, повстання створювали умови для заміни рабської праці.

У I - II ст.. н. е у Римській імперії поширились такі форми оренди як:

- довгострокова, вічна, що припускає сплату податку з власності;

- дрібна, яка є вже елементом феодалізації, прекарій і колонат (наділення рабів дрібної власністю).

Рабів наділяли ділянками землі, вони мали скот, майно, тобто пекулії у тимчасове використання, їм дозволяли мати сім’ю. У господарстві почали використовувати мінеральні добрива, галльску жатку, колесний плуг. виводити нові сорти зернових культур. Кризис рабовласництва привів до появи колоната. Колон - це орендар земельної ділянки у Римській імперії; раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі – парцела; частину виробленого продукту він віддавав землевласнику землі. Система колонату створювалась з ціллю зросту продуктивності праці у сільському господарстві.

У III- IV ст. н.е. у період пізній імперії проводилась політика закріпачення колонів. Їх права були обмежено прийняттям закону «Едикт про біглих колонів»(332 р.), який забороняв переходити з одного господарства в інше,

Поступово виникали нові протофеодальні відносини та тип господарства, заснований на використанні дрібних землевласників у латифундіях. Монастирі стають власниками великої площі землі. Зростає велике і церковне землеволодіння.

У 395 р. Римська імперія розпалася на Західну (Рим) та Східну (Візантію). Процес федалізації у Візантіїї здійснився повільно, тоді як у Римі влада імператора поступово слабшала та була знищена у 476 р..