2. Розвиток сільського господарства, ремесла, торгівлі в країнах східної цивілізації.

Перші вогнища цивілізації виникли в далекій давнині, на територіях спикотного клімату і благородними грунтами, на берегах великих річок. Це були такі перші держави, як Давній Єгипет, Давня Індія, Давній Кітай та інші.

Стародавні держави процвітали на основі землеробства. розвивалося ремесло, гончарне, ювелірне, скляне, текстильне мистецтво.

Стародавніїїй Єгипіт мав вигідне стратегічне та географічне положення. В країні розвивалося землеробство на поливних землях долини Нілу. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд, найбільшим господарським досягненням була зрошувальна система землеробства. Її побудувати, підтримували та вирощували сільськогосподарську продукцію великі вільні сільські громади.

Поступово общинні землі стали належать фараонам, жерці храмів та державним чиновникам, перетворивши вільні селян перетворились на залежних виробників.

Культура землеробства в Давньому Єгипті була примітивною. Іригаційне землеробство характерне в основному для розвитку зернового господарства (у Верхнему Єгіпті), тоді як на землях Дельти (Нижнього Єгипту) були пасовиська, розвивалось тваринництво (конярство). У IV тис. до н.е. винайшли ніломір, за допомогою якого прогнозували час розливу Нілу та розміри паводка. Було винайдено шадуф у середині II тис. до н.е., використовуючи якій лише два робітника могли полити до півгектара землі за один світловий день. Шадуф – це давньоєгипетський «лелека», який на протязі одного часу піднимав на шість метрів до двох тон води. Цей винахід сприяв також розвитку садівництва. Шадуф використовують у Єгитпті і досі. Для поливу землі у I тис. до н.е. почали використовувати водоналивне колесо сакіє, яке використовують і досі. Вирощували зернові культури: пшеницю, ячмінь, сорго; огородні – огірки, часник; технічні – льон. Розвивалось також виноградарство та вирощування пальм, займалися бджільництвом, рибальством та мисливством. Важливе значення отримало тваринництво.

Основним багатством Давнього Єгипту була худоба і домашня птиця, адже культура тваринництва та птахівництва була також дуже примітивною. З домашньої птиці розводили курей, качок, гусей.

Розвивалося ремесло, гончарне, ювелірне, скляне, текстильне мистецтво.

У стародавноьму Єгипті навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла, обробляти камень та будувати величні і таємні єгипетські піраміди. Перша піраміда була споруджена близько 2700 р. до н.е., це була перша кам’яна споруда у світі. У 2500 р. до н.е. на протязі 20 років була споруджена піраміда Хеопса.

Між північчю Єгипту, де більш було розвинено тваринництво та півднем, де переважало землеробство, існувала жвава торгівля. Ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом., торгували металлами: золотом, сріблом, міддю, оловом; шкірами, слоновою кісткою, деревиною. Існували також ринкі рабів, де продавали та купували полонених. Найбільшими рабовласниками у Єгипті були фараони. Головна продуктивна сила - селяни - члени громад. Рабів також використовували як слуг, однак великої різниці між селянами-общинниками та рабами не було. Селяни могли потрапити в боргове рабство, а рабам дозволяли мати сім'ї.

У Межиріччя (Месопотамії) займалися хліборобством, Тигр і Євфрат, розливаючись, удобрювали поля. Для цього зведили могутні протиповеневі греблі та інші іригаційні споруди. Вирощували ячмінь, просо, льон, горох, цибулю, часник, огірки, виноград, фігові, фінікові дерева, яблуні. Зростання сільськогосподарського виробництва стимулювало розвиток ремесел: каменярство, теслярство, ковалльство, пекарство, металургія та торгівлі. Основним населенням були селяни, які працювали за частку врожаю на храмові господарства.

Найвищого розвитку отримали держави Межиріччя в IV—III тис. до н. е.: Шумер, Ур, Ніппур, Урук та ін.

У кінці III тис. до н. е. утворилася Вавилония. Найбільшого розквіту Вавілонське царство досягло за царя Хаммурапі (1792—1750 pp. до н. е.). Головною галуззю господарства стало землеробство, будувалися грандіозні канали. Існувало рабство, однак переважну частку сільськогосподарської продукції виробляли вільні селянські общини. Власность на землю була общинной і приватной.

В Вавілонії крім вільних селян (общинників) і рабів існували напіввільні - "мушкенум" (схиляються ниць), які могли мати майно, у тому числі і рабів. Вони працювали у царському господарстві, виконуючи всі необхідні повинності, але мали обмежені цивільні права. Рабська праця не мала великого значення. Для економікі була характерна стагнація.

Торгівля набула значного розвитку. У Вавілон ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь, а вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби. Існувало лихварство.

Важливе місце у господарчої діяльності народів Давнього Сходу займало ремесло. Було розвинено ткацтво, гончарство, ювелірне виробництво, обробка деревини, каміння, шкіри та слонової кістки, будівництво, суднобудування.

У Єгипті в третєму тисячолітті до н.е., були споруджені піраміди, в яких давні будівельники пробивали тунелі і кімнати, стіни гробниць та храмів прикрашали рельєфними зображеннями. Єгиптяни використовували кам’яні та мідні інструменти, які були доволі примітивні. Величезні споруди давності: егіпетськи піраміди, вавилонська вежа, висячі сади, велика китайська стіна мають назву «дива світу».