4.1. Особливості розвитку економіки країн Стародавнього Сходу: Давнього Єгипту, Месопотамії, Шумера, Аккади, Давнього Вавилону, Стародавньої Індії та Китаю.

На Давньому Сході у VI – IV тис. до н.е. почався перехід від первісної доби до рабовласницького суспільства. Внаслідок неолітичної революції відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого землеробсько-скотарського господарства, стійкої осілості. Подальший розвиток виробництва, поява та використання металевих знарядь праці зумовили виникнення перших цивілізацій.

Зміна знарядь праці, зріст їх продуктивності, виникнення на цій основі додаткового продукту мали глибокі соціально-економічні наслідки: виникнення приватної власності, поширення обміну та зародження майнової та соціальної нерівності, появу нового типа суспільства, держави. Додатковий продукт - це головна умова зародження нової цивілізації.

Об’єднувальною категорією загальноекономічного, культурного, ментального у науці є поняття «цивілізація» (лат.civilis – громадянське, civitas – община, місто). Це нове соціально-політичне утворення, новий стан людини – особистості, індивіда з його духовністю та економічним інтересом. Термін «цивілізація» використовується з ХVIII ст. для характеристики розвитку суспільства, який відбувався після доби дикості та варварства. Головною ознакою цивілізації є поява писемності, міст, класів та держави. Цивілізаційний фактор є важливою обставиною, яка впливає на розвиток суспільства.

Цивілізація – це рівень розвитку людського суспільства, який має високу упорядкованість організації його життя, а також розвиток мистецтва, науки та супроводжується виникненням держави, це прогресивний рух суспільства. Цивілізація є також засобом організації життєдіяльності людей, який формує особливі риси державності, соціального життя, економіки та культури.

Світова цивілізація – це співтовариство цивілізацій, які мають свої національно-регіональні відмінності. Спільним для всіх них є перехід до землеробства.

З багатонаціонального світу цивілізацій слід відокремити такі, які мали визначальний вплив на прогресивний розвиток людства - Давнього Сходу (єгипетську, індуську, китайську) та європейську.

Східний тип цивілізації – це історично перший тип цивілізації, який сформувався к III тис .до н.е. у Давньому Вавилоні, Давньому Китаї, Давній Індії.

Західний (європейський) тип цивілізації - особливий тип цивілізаційного розвитку, який вбирає до себе етапи історико-культурного розвитку.

Німецький філософ Карл Ясперс ввів у науковий обіг поняття «осьовий час» (die Achsenzeit – нім.) та розробив вчення про осьовий час для того, щоб визначити у історії людства той період, коли на зміну міфологічному світобаченню прийшло раціональне, філософське. Він поділив історію розвитку людства на чотири етапи:

I етап - предісторія – «Прометеев вік». На цьому етапі виникає мова, засоби праці, починає використовуватися вогонь (III тис. до н.е.);

II етап - засновництво перших цивілізацій (шумерській, егіпетськой - III - I тис. до н.е.);

III етап - «осьовий час» (I тис. до н.е.: VIII – V ст. до н.е.), коли виникли культурні цінності. У цей час у Давній Індії, Китаї, Японії відбулися релігіозно - філософські революції, виникли різні релігії (конфуціанство, даосизм, буддизм), які у подальшому стали основою розвитку суспільства. Людина почала освідомлювати сама себе;

IV етап – науково-технічний вік – епоха науки та техніки, яка триває досі.