Глава 14

РОЗДІЛ III

перебували у колективній власності, були розпайовані, й кожному членові КСП або іншого колективу було видано Сертифікат, у якому визначалося: право на земельну частку (пай), розміри паю у кадастрових гектарах та у вартісному вираженні без визначення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оскільки КСП та інші колективні організації як юридичні особи залишалися суб'єктами права власності на землі підприємства, то паювання землі не породжувало для його членів права власності на земельну ділянку. Право на земельний пай — це зобов'язального характеру право громадянина одержати земельну ділянку у розмірі земельного паю в разі виходу з підприємства або його ліквідації.

Новий Земельний кодекс не виділяє землі колективних організацій об'єктами права колективної власності, а самі організації не визначені як суб'єкти права колективної власності. За новим Кодексом будь-яке підприємство, засноване громадянами (індивідуальне чи колективне), відноситься до юридичних осіб, які є суб'єктами права приватної власності. Правовий режим земель таких підприємств залишається незмінним. Суб'єктом права приватної власності на землю визнається юридична особа (колективне підприємство), а за членами юридичної особи зберігається право на земельну частку (пай) у розмірі, встановленому сертифікатом. Як і в КСП, у нових умовах член юридичної особи має право вийти з підприємства і одержати у приватну власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю). Згідно з п. 17 Перехідних положень цього Кодексу сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Набуття права власності іноземними громадянами та особами без громадянства має свої особливості. Так, вони не мають права набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Такі землі, одержані ними у спадок, протягом року підлягають відчуженню. Вони можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарсь-

248

Стаття 82

ісого призначення в межах населених пунктів, а за їх межами — лише земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Крім того, іноземні громадяни та особи без громадянства не мають права на безоплатне придбання земельних ділянок, що належать до державної і комунальної власності. Вони не мають права на приватизацію земельних ділянок, що раніше надавались їм у користування. Вони можуть набувати право власності на земельні ділянки лише на підставі договорів ку-півлі-продажу, дарування, міни та інших цивільно-правових угод, а також у разі викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. До цього часу існувало правило, що в разі придбання у власність об'єктів нерухомості іноземні громадяни мали право на оренду земельних ділянок, що відносяться до придбаних об'єктів.

Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб

1. Юридичні особи (засновані громадянами України абоюридичними особами України) можуть набувати у власністьземельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування,міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:

а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктівнерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні;

б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

249