
- •Авторський колектив
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 розділ і
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2. Повноваження верховної ради україни,
- •Верховної ради автономної республіки крим
- •Та органів місцевого самоврядування
- •В галузі земельних відносин
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин
- •Глава 4. Склад та цільове призначення земель україни
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5. Землі сільськогосподарського призначення
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 51
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Землі житлової та громадської забудови
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 розділ II
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8. Землі оздоровчого призначення
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9. Землі рекреаційного призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Землі ісгорикокультурного призначення
- •Глава 10
- •Глава 11. Землі лісового фонду
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Землі водного фонду
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12 розділ II
- •Глава 13. Землі промисловості, транспорту,
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 14 право власності на землю
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14
- •Глава 14
- •1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 16. Право земельного сервітуту
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17. Добюсусідство
- •Глава 17
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Обмеження прав на землю
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18 розділ III
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19 розділ I
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •Глава 22. Припинення прав на землю
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23. Захист прав на землю
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23 розділ
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25. Вирішення земельних спорів
- •Глава 25 розділ
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 27. Використання техногенно забруднених земель
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 28. Консервація земель
- •Глава 28
- •Глава 29. Встановлення та зміна меж адмішсгрАгавНо-терїггоріальних утворень
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 31. Землеустрій
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 33. Моніторинг земель
- •Глава 33
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34 розділ II
- •Глава 35 розділ II
- •Глава 35. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони
- •Глава 35
- •Глава 35
- •Глава 36
- •Глава 36. Відшкодування втрат
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 37. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- •Глава 37 розділ III
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
Глава 5
РОЗДІЛ II
підприємства, то це не є перешкодою для отримання такої частки іншими працівниками, у тому числі пенсіонерами. Якщо бажання отримати земельну ділянку у приватну власність виявлять декілька працівників підприємства, то клопотання можуть подаватися індивідуально кожним, хто бажає отримати землю у приватну власність. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (ст. 118 ЗК України).
П риватизація земельних ділянок працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їх числа здійснюється безоплатно. Однак вони мають оплатити вартість землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості), та складання державного акта на право власності на землю.
Приватизації підлягають не всі землі, які перебувають у постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а лише сільськогосподарські угіддя. Так, приватизації не підлягають землі лісового та водного фондів, що входять до складу земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, крім невеликих (3—5 га) замкнутих ділянок, що входять до складу сільсьгосподарсь-ких угідь. Крім цього, частина сільськогосподарських угідь таких підприємств, установ та організацій підлягає виділенню у так званий резервний фонд, який залишається у державній чи комунальній власності. Площа сільськогосподарських угідь, які можуть бути виділені у резервний фонд земель, може складати до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які перебувають у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Конкретний розмір резервного фонду земель установлюється відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Місце розташування земель, що включаються до резервного фонду, обов'язково погоджуєть-
92
Стаття 25
ся з працівниками цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їх числа. З цією метою перед розподілом земель працівники зазначених підприємств, установ та організацій повинні бути ознайомлені з проектною документацією (Проектом організації території земельних часток (паїв) тощо), складеною землевпорядною організацією, і мати можливість внести свої пропозиції щодо розміщення резервного фонду земель.
Кожен працівник, у тому числі пенсіонер, державного або комунального сільськогосподарського підприємства, установи чи організації має право на отримання земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю). Земельна частка (пай) являє собою умовну, розрахункову площу землі, розмір якої визначається в умовних кадастрових гектарах. Розмір земельної частки (паю) працівників одного підприємства, установи та організації є однаковим. Він визначається шляхом поділу призначеної для приватизації площі сільськогосподарських угідь на кількість працівників цих підприємств та пенсіонерів з їх числа.
Приватизація державного чи комунального сільськогосподарського підприємства, установи чи організації означає його ліквідацію. Тому в Земельному кодексі визначаються також можливі шляхи подальшого використання частини несільсь-когосподарських угідь, що входили до складу земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, які ліквідуються. Мова йде про внутрішньогосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо. Відомо, що такі землі разом із сільськогосподарським угіддями становили єдиний земельно-господарський комплекс. Тому Кодекс містить рекомендацію органам виконавчої влади та місцевого самоврядування передавати такі землі у власність тих приватних сільськогосподарських підприємств, які створюються працівниками ліквідованих державних чи комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також громадянам для сільськогосподарських та інших потреб.
93