Глава 36

Стаття 209

рахунки лише з підстав, визначених чинним ЗК України. Так, у ст. 209 цього Кодексу зазначається лише, що на спеціальні бюджетні рахунки відповідних місцевих рад зараховуються втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та земельних ділянок під чагарниками. При цьому у цій статті нічого не сказано про порядок зарахування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених обмеженням землекористування, погіршенням якості земель, виключенням з господарського обігу зазначених у цьому Кодексі угідь. Однак це не означає, що в разі настання зазначених юридичних фактів компенсація втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва не може здійснюватися. Згідно із згаданою у коментарі до ст. 207 постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій визначаються з урахуванням коефіцієнта зниження продуктивності угіддя, середнього розміру втрат із розрахунку на 1 гектар та загальної площі земельної ділянки. У разі повернення рекультивованих сільськогосподарських і лісових угідь, наданих у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, менш цінними розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначається, як різниця між розмірами цих угідь. Якщо сільськогосподарські та лісові угіддя надаються на умовах освоєння нових земель або поліпшення існуючих угідь, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться з урахуванням втрат на проведення цих робіт. Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами у двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а У випадках поетапного освоєння відведених угідь для добуван-

ня корисних копалин відкритим способом — по мірі їх фактичного надання.

Визначений у ЗК України порядок розподілу надходжень від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва може змінюватися лише на підставі закону. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік» від 20 грудня 2002 р.¹ дія п. 1 ст. 209 ЗК України зупинена в частині спрямування коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва АР Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським радам.

Кошти, що надходять до відповідних бюджетів у визначених цим Кодексом розмірах, можуть витрачатися лише за призначенням, визначеним у п. 2 ст. 209 ЗК України. При цьому слід зазначити, що сформульване у цій статті цільове використання бюджетних надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва є узагальненим і не розкриває переліку робіт, які можуть фінансуватися за рахунок цих коштів. Зважаючи на це, Держкомзем України у своєму листі «Про функціонування відділів технічного нагляду та перелік робіт з охорони земель» від 23 квітня 1996 р. № 720/07 конкретизує цільове призначення використання бюджетних надходжень від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а саме:

1. освоєння боліт, мілководь, водоймищ, чагарників, лісів,кам'янистих місць, солонців і солончаків, ділянок, що вивільняються з-під господарських дворів, садиб тощо, та інших непродуктивних земель у сільськогосподарські угіддяабо для створення лісових насаджень;

2. засипка та виположування ярів, освоєння схилових земель під багаторічні насадження та кормові угіддя, будівництво комплексу гідротехнічних споруд для захисту земель відерозії, підтоплення, зсувів тощо та під'їздних схилів до земельних ділянок, що освоюються;

Офіційний вісник України. — 2002. — № 2. — Ст. 50.

634

635

РОЗДІЛ II