Глава 36

Стаття 209

ділянок на землях сільськогосподарського призначення і лісового фонду, визначених у п. 2 ст. 207 ЗК України для спорудження об'єктів соціальної сфери, дорожнього будівництва, зведення культових споруд релігійних організацій, кладовищ. Крім того, громадяни і юридичні особи не відшкодовують втрати сільськогосподарського виробництва в разі будівництва меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд. У випадку надання у користування чи відчуження у власність відповідно до чинного земельного законодавства ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ, лісових земель та чагарників під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрішньогосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, землекористувачі й власники таких ділянок звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Даний перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Зважаючи на те, що законом України визначаються умови звільнення фізичних і юридичних осіб від відшкодування втрат сільськогосподарського чи лісогосподарського виробнитцва, то приймати будь-які додаткові рішення органам державної влади чи місцевого самоврядування щодо звільнення тих чи інших осіб від відшкодування таких втрат немає потреби.

Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва

1. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відш-

632

кодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:

Автономній Республіці Крим, обласним радам — 25 відсотків;

районним радам — 15 відсотків;

міським, сільським, селищним радам — 60 відсотків; міським радам Києва та Севастополя — 100 відсотків.

2. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Стаття 209 ЗК України визначає компенсаційну форму відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять у порядку компенсації втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва з підстав, передбачених ст. 207 ЗК України. Оскільки в чинному ЗК України визначається, що кошти мають бути зараховані на спеціальні бюджетні рахунки, то це означає, що закон закріплює лише одну форму проведення компенсації втрат сільськогосподарських угідь, а також лісових земель, а саме — грошову. Застосування інших форм відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (бартер, виконання робіт тощо) не передбачено законодавством України. Серед основних засад відшкодування втрат можна назвати обов'язковість зарахування коштів на спеціальні бюджетні рахунки, виключний характер цільового використання коштів від компенсації зазначених втрат, законність розподілу і витрачання надходжень від компенсації втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва до відповідних місцевих бюджетів. Зазначені втрати не підлягають перерахуванню на рахунки громадян і юридичних осіб, у яких вилучаються цінні сільськогосподарські чи лісові угід-Дя. Водночас втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва зараховуються на спеціальні бюджетні

633

РОЗДІЛ II