
- •Авторський колектив
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 розділ і
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2. Повноваження верховної ради україни,
- •Верховної ради автономної республіки крим
- •Та органів місцевого самоврядування
- •В галузі земельних відносин
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин
- •Глава 4. Склад та цільове призначення земель україни
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5. Землі сільськогосподарського призначення
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 51
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Землі житлової та громадської забудови
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 розділ II
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8. Землі оздоровчого призначення
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9. Землі рекреаційного призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Землі ісгорикокультурного призначення
- •Глава 10
- •Глава 11. Землі лісового фонду
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Землі водного фонду
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12 розділ II
- •Глава 13. Землі промисловості, транспорту,
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 14 право власності на землю
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14
- •Глава 14
- •1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 16. Право земельного сервітуту
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17. Добюсусідство
- •Глава 17
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Обмеження прав на землю
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18 розділ III
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19 розділ I
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •Глава 22. Припинення прав на землю
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23. Захист прав на землю
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23 розділ
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25. Вирішення земельних спорів
- •Глава 25 розділ
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 27. Використання техногенно забруднених земель
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 28. Консервація земель
- •Глава 28
- •Глава 29. Встановлення та зміна меж адмішсгрАгавНо-терїггоріальних утворень
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 31. Землеустрій
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 33. Моніторинг земель
- •Глава 33
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34 розділ II
- •Глава 35 розділ II
- •Глава 35. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони
- •Глава 35
- •Глава 35
- •Глава 36
- •Глава 36. Відшкодування втрат
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 37. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- •Глава 37 розділ III
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
Глава 34
РОЗДІЛ II
ких культур. Водночас у законодавстві України не розкривається суть таких оціночних понять, як «сталий характер» та «суттєвий вплив на врожайність сільськогосподарських культур». Тому можна сказати, що бонітування ґрунтів як складова частина державного земельного кадастру дозволяє одержувати і використовувати відносну інформацію про переваги якісного стану одного ґрунту над іншим. ЗК України закріплює порівняльний метод визначення переваг одного ґрунту чи групи ґрунтів над іншими в тій чи іншій природно-кліматич-ній зоні за 100-бальною шкалою, що являє собою систему цифрових даних показників природних властивостей ґрунтів з найбільшою продуктивністю. Суб'єктами правовідносин, що виникають у процесі бонітування ґрунтів, є органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні й фізичні особи, які у встановленому порядку мають право на створення, одержання, використання інформації про якість ґрунтів з метою регулювання земельних, аграрних, екологічних відносин, забезпечення раціонального використання і охорони земель.
Юридичне значення бонітування ґрунтів полягає в тому, що інформація про якісний стан ґрунтів певної природно-кліматичної зони є вихідною для проведення економічної та грошової оцінки земельних ділянок, для проведення розрахунків відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також збитків, заподіяних вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб. Особливого значення дані про бонітет ґрунтів набувають у сучасних умовах, коли змінюються організаційно-правові форми господарювання у сільському господарстві, коли впроваджуються цивільно-правові методи регулювання орендно-земельних правовідносин, коли земельні ділянки сільськогосподарського призначення залучаються поступово до цивільно-правовий обігу. Використання інформації про якісний стан ґрунтів є необхідною для захисту прав і законних інтересів орендарів і орендодавців земельних ділянок, власників земельних ділянок. Бонітування ґрунтів є основою для розробки комплексу заходів, пов'язаних з охороною земель сільськогосподарського призначення.
610
Стаття 200
Стаття 200. Економічна оцінка земель
Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільномувиробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.
Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.
3. Економічна оцінка земель визначається в умовнихкадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Складовою частиною державного земельного кадастру є економічна оцінка земель. Законодавче закріплення економічної оцінки земель вказує на те, що правові норми цієї статті спрямовані на регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі одержання, обробки, збереження, поширення і використання у встановленому законодавством України порядку за визначеними показниками інформації про землю як природний ресурс, засіб виробництва у сільському і лісовому господарстві, а також як просторового базису в суспільному виробництві. Відповідно до п. 1 коментованої статті основними показниками, за якими проводиться економічна оцінка земель, є продуктивність земель, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Економічна оцінка земель як вид земельно-кадастрової діяльності має спільні ознаки з бонітуванням ґрунтів у частині визначення продуктивності сільськогосподарських угідь. Водночас аналіз норм ст. 199 ЗК України і коментованої статті показує, що економічна оцінка містить відомості не лише про природні властивості землі, а й Дані економічного характеру щодо ефективності використання земель, рівня доходу з певної площі, які в свою чергу залежать від місця знаходження земельної ділянки, від ринків збуту продукції, екологічного стану території чи регіону, транспортних сполучень тощо. Кадастрова інформація про продуктивність земель, ефективність їх використання та до-
611
3902-66
РОЗДІЛ II