Глава 34
Статті 196, 197
Стаття 195 ЗК України визначає три основні завдання, які виконуються суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних відносин у процесі одержання, використання, поширення та зберігання документованих відомостей про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Реалізація зазначених у цій статті завдань ведення державного земельного кадастру має базуватися на правових принципах інформаційних відносин, до яких законодавство України у сфері інформації відносить гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свободу її обміну, об'єктивність, вірогідність інформації, повноту і точність інформації, законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Зміст кожного із зазначених у коментованій статті завдання ведення державного земельного кадастру конкретизується у законодавчих та інших нормативно-правових актах, які прийняті або ж мають бути прийняті у майбутньому. Так, в Указі Президента України «Про Основні напрями земельної реформи на 2001—2005 роки» від ЗО травня 2001 р. визначається здійснення заходів щодо удосконалення ведення державного земельного кадастру. Зокрема, у процесі реалізації Основних напрямів земельної реформи передбачається створення нормативно-правової бази, поліпшення порядку ведення державного земельного кадастру в адміністративно-територіальних одиницях, запровадження в містах та інших населених пунктах єдиної системи ідентифікації земельних ділянок, спрощення порядку одержання громадянами і юридичними особами кадастрової інформації, встановлення механізмів оплати послуг з надання такої інформації, розроблення і П"
602
робація системи передачі кадастрових даних на основі єдиних стандартів, форматів обміну даними, класифікаторів і технологічних процедур, а також системи захисту інформації від несанкціонованого доступу.
Стаття 196. Складові частини державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування ґрунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;є) облік кількості та якості земель.
Стаття 196 ЗК України визначає основні види земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідносин, спрямованої на створення відповідно до чинного законодавства України документованої кадастрової інформації. Перелік складових частин державного земельного кадастру є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки закріплюється у нормі закону без будь-яких приписів щодо можливого звуження чи розширення видів земельно-кадастрової діяльності. Зміст кожного із зазначених видів земельно-кадастрової діяльності визначається в інших статтях цього Кодексу (див. коментар до статей 197—203). Крім норм чинного ЗК України, правове регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією складових державного земельного кадастру, здійснюється також нормами чинного законодавства України у сфері планування і забудови території, геодезії і картографії, екології, земельно-оціночної діяльності тощо.
Стаття 197. Кадастрове зонування
Кадастрове зонування включає встановлення: а) місця розташування обмежень щодо використання земель;
603