Глава 27

Стаття 171

Ють вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Слід зазначити, що в Україні прийнято ряд нормативно-правових актів, у тому числі законів, якими встановлені вимоги до харчової продукції та продовольчої сировини. Так Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23 грудня 1997 р. встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів. Згідно зі ст. 5 зазначеного Закону документами, що підтверджують належну якість та безпеку харчових продуктів, є: сертифікат відповідності, державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження, карантинний дозвіл для продукції Рослинного походження. Вимоги до якості продукції встановлюються також Законом України «Про захист прав споживачів» від 15 грудня 1993 p., Положенням про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання Робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. Згідно з Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. продукція, яка не відповідає вимогам, установленим законодавством, підлягає вилученню з обігу.

Землі сільськогосподарського призначення, на яких неможливо одержати якісну продукцію, підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

Положення п. 2 даної статті співвідносяться зі змістом П- З ст. 169 ЗК України, оскільки вона відсилає до законодавства України, яким установлюється порядок використання техногенно забруднених земельних ділянок. Це підтверджує думку про те, що необхідна розробка і прийняття спеціального нормативно-правового акта, яким буде визначено порядок використання зазначених земель.

544

Глава 28. Консервація земель

Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідокземлетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добуваннякорисних копалин тощо.

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, зпідвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненимихімічними речовинами ґрунтами та інші.

2. До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю,а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Пункт 1 даної статті Земельного кодексу визначає, які землі належать до деградованих земель. Поняття «деградація» означає поступове погіршення, зниження або втрату позитивних якостей. Отже, деградовані землі — це земельні ділянки, поверхня яких порушена, на яких внаслідок антропогенних чи природних факторів відбуваються стійкі негативні процеси зміни стану ґрунтів.

Причиною появи деградованих земель згідно з п. 1 «а» ст. 171 ЗК України можуть бути як надзвичайні ситуації природного характеру (стихійні сили природи, зокрема землетруси, повені тощо), так і антропогенна діяльність (здійснення господарської діяльності, добування корисних копалин тощо).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про по-Рядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15 липня 1998 р. надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні ио-ежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, зміна стану во-Дних ресурсів та біосфери тощо. Зазначена постанова серед ^НаДзвичайних ситуацій природного характеру виокремлює ^еМлетруси, зсуви, карстові провалля, високі рівні води (по-

₅₄₅

РОЗДІЛ I

вінь, паводки), маловоддя, а також визначає міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, відповідальні за визначення класифікаційних ознак зазначених ситуацій та інформування населення.

Згідно з п. 1 «б» ст. 171 ЗК України до деградованих земель належать також земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забруднені хімічними речовинами ґрунтами тощо.

Основні джерела забруднення ґрунтів хімічними речовинами поділяються на дві групи. До першої групи належать джерела забруднення, експлуатація яких безпосередньо не пов'язана з використанням земель: промислові підприємства, транспорт, інші господарські об'єкти, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря чи скиданням їх у водні об'єкти, які в подальшому потрапляють до ґрунту. Другу групу становлять сільськогосподарські підприємства і організації (юридичні і фізичні особи), які проводять діяльність у сільському господарстві, що пов'язана із застосуванням пестицидів, агрохімікатів та інших шкідливих речовин і призводить до забруднення ґрунтів.

Малопродуктивні землі характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель

1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічнонебезпечним та економічно неефективним. Консерваціїпідлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.

2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термта залуження або заліснення.

546

Стаття 172

3. К онсервація земель здійснюється за рішенням органіввиконавчої влади та органів місцевого самоврядування напідставі договорів з власниками земельних ділянок.

4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Пункт 1 даної статті Земельного кодексу України визначає, які землі підлягають консервації (від лат. conseratio — збереження): деградовані, малопродуктивні і техногенно забруднені. Згідно з наказом Держомзему України, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції України «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» від 15 червня 2001 р. консервація малопродуктивних, деградованих і не придатних для сільськогосподарського виробництва земель області (району) являє собою комплекс робіт, який включає в себе: збір, систематизацію та аналіз вихідних даних щодо кількісної та якісної характеристики земельних угідь області, розробку критеріїв консервації малопродуктивних земель та деградованих угідь, визначення обсягів консервації малопродуктивних та не придатних для сільськогосподарського використання земель у розрізі адмінрайонів, виходячи з вимог оптимізації агроландшафтів, складання наукового звіту.

Згідно зі ст. Ill 3K України право на земельну ділянку може бути обмежено законом чи договором шляхом встановлення умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт. До таких природоохоронних вимог слід віднести і консервацію земель. Обмеження використання земельної ділянки на період консервації підлягає державній реєстрації і діє протягом терміну, встановленого законом чи договором.

п. 2 даної статті закріплено положення про те, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження ^або заліснення.

Згідно з Законом України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р. залуження і заліснення є меліоративними за-^ХоДами, які спрямовані на поліпшення хімічних і фізичних

547

РОЗДІЛ I

Стаття 172

властивостей ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування збалансованої раціональної структури угідь Так, залуження є одним із заходів культуртехнічної меліорації земель, яка передбачає проведення впорядкування поверхні землі та підготовку її до використання для сільськогосподарських потреб. Що стосується заліснення, то це один із заходів агролісотехнічної меліорації, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення докорінного поліпшення земель шляхом використання ґрунтозахисних та інших властивостей захисних лісових насаджень. З цією метою формуються такі поліфункціональні лісомеліоративні системи, як:

• площинні (протиерозійні) захисні лісонасадження, щозабезпечують захист земель від ерозії шляхом заліснення ярівкрутосхилів та інших деградованих земель;

• лінійні (полезахисні) лісонасадження, що забезпечуютьзахист земель від вітрової та водної ерозії та поліпшення ґрунтово-кліматичних умов сільськогосподарських угідь шляхомстворення полезахисних і стокорегулюючих лісосмуг.

Так, Постановою Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 р. (розділ I) передбачено впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією територій, першочерговим залуженням та консервацією дуже еродованих та схи-лових земель, розроблення проектів землеустрою з контурно-меліоративною організацією територій, відповідно до яких виконуються роботи щодо створення захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд та забезпечується необхідна їх експлуатація.

Крім того, Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» від 21 вересня 2000 р. для збільшення площі національної екологічної мережі передбачено створення лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, залуження земель, проведення консервації деградованих і забрУД" нених земель із наступним їх частковим залісненням.

548

Здійснення залуження і заліснення земель передбачено також наказом Держкомзему України «Про затвердження Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій» від 15 травня 1992 р.

Слід зазначити, що консервація еродованої та техногенно забрудненої ріллі (способом залуження та заліснення) передбачена Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (затверджена Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р.)-Так, згідно з даною програмою протягом 2001—2010 років залуженню та залісненню підлягають 359,62 тис. гектарів земель.

Протягом 1999—2000 pp. в Україні з ріллі було виведено 1 млн гектарів перезволожених, заболочених, засолених і солонцюватих земель та тих, що мають крутосхили більше 7 градусів з наступним їх залуженням та залісненням (постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України» від 7 грудня 1998 р. та «Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2000 рік» від 3 серпня 2000 p.).

Пункт 3 даної статті передбачає, що консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Повноваження зазначених органів у галузі земельних відносин закріплені в ЗК України (статті 8—12, 17), а також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На думку автора коментованої статті, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо консервації земель мають бути належним чином обґрунтовані ^Та підкріплені необхідними матеріалами. Земельним кодексом, на жаль, перелік таких матеріалів не визначений.

Згідно з наказом Держкомзему України «Про затвердженая Тимчасового положення про порядок здійснення органамиДержкомзему державного контролю за використанням і охо-Р земель» від 25 липня 1993 р. (із змінами від 12 вересня

549