Глава 26

РОЗДІЛ I

таті негативного впливу. Рекультивація є складовою частиною технологічних процесів, пов'язаних із порушенням земель — при розробці родовищ корисних копалин та торфу, будівництві лінійних споруд, проведенні геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт. Рекультивація здійснюється за напрямами цільового використання.

Розробка проектів рекультивації земель проводиться з урахуванням таких чинників: природні умови району (кліматичні, геологічні, гідрологічні, тощо); розташування порушеної ділянки; перспективи розвитку району розробки; фактичний чи прогнозований стан порушених земель на момент рекультивації (площа, форма рельєфу, ступінь природного заростання, наявність родючого шару, прогноз рівня ґрунтових вод, підтоплення, ерозійні процеси, рівень хімічного забруднення тощо); показники хімічного складу, агрохімічних та агрофізичних властивостей; інженерно-геологічні характеристики порід; господарські, соціально-економічні та санітарно-гігієнічні умови району розміщення порушених земель; строк використання рекультивованих земель; охорона довкілля від забруднення пилом, газовими викидами та стічними водами; охорона флори та фауни.

Порушені землі мають бути рекультивовані переважно під ріллю чи інші сільськогосподарські угіддя. Якщо рекультивація земель під сільськогосподарські угіддя недоцільна, то створюються лісонасадження з метою збільшення лісового фонду, покращення екологічної обстановки або захисту земель від ерозії. За необхідності створюються рекреаційні зони чи заповідники у встановленому законом порядку.

Рекультивація порушених земель здійснюється у два етапи: технічний та біологічний. При проведенні технічного етапу рекультивації виконуються такі роботи: обстеження і типізація порушених земель, вивчення властивостей порід, складання тєхніко-економічних обґрунтувань та проектів рекультивації; планування, очищення, вирівнювання тощо рекультивованої поверхні земельної ділянки; селективне зняття, складування й зберігання розкривних порід та родючого шару ґрунту; формування відвалів порід; планування і покриття поверхні відвалів родючим шаром ґрунту; засипання і планування деформова-

532

Стаття 167

них поверхонь (карстів); будівництво під'їзних шляхів; меліоративні та протиерозійні заходи тощо.

Біологічний етап виконується після технічної рекультивації і містить заходи відновлення родючості земель — агротехнічні, фітосанітарні тощо. Біологічну рекультивацію здійснюють особи, яким передаються землі після технічної рекультивації, на кошти підприємств, установ, організацій, що проводили на цих землях гірничі, будівельні, розвідувальні

роботи.

Рекультивовані землі та прилеглі території після завершення усього комплексу робіт мають являти собою організований та екологічно збалансований сталий ландшафт.

Виділяються такі напрями рекультивації порушених земель: сільськогосподарський, лісогосподарський, водогосподарський, рекреаційний, санітарно-гігієнічний, будівельний.

Нормативно-технічні вимоги щодо рекультивації земель встановлені у: ГОСТ 17.5.1.02-85 «Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекультивації»; ГОСТ 17.5.1.03-86 «Охорона природи. Землі. Класифікація розкривних та вміщуючих порід для біологічної рекультивації земель»; ГОСТ 17.5.3.04-83 «Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель»; ГОСТ 17.5.3.05-84 «Охорона природи. Землі. Рекультивація земель. Загальні вимоги до землювання» та ін.

Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами

1. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

2. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовинзатверджуються спеціально уповноваженими органамивиконавчої влади у галузі охорони здоров'я та санітарногонагляду, екології та природних ресурсів.

3. Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з дотриманням встановлених обме-

533

РОЗДІЛ I