Глава 26

РОЗДІЛ I

них гідротехнічних споруд та забезпечення необхідної їх експлуатації.

Р екультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. гектарів, відновлення їх ґрунтового покриву і повернення у сферу народного господарства є однією з найважливіших проблем. Рекультивація земель здійснюватиметься на ландшафтно-екологічних принципах, що передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення і відтворення родючості рекультивованих ґрунтів і запобігання негативному впливу техногенних утворень на довкілля.

Важливим напрямом охорони земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошуваних земель, на яких спостерігається підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнування природної структури ґрунтів тощо. При цьому зусилля зосереджується на раціоналізації та реконструкції діючих зрошувальних систем для створення на них таких технологій водокористування, які б враховували рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур та зміну мікроклімату зрошуваних ділянок, забезпечення відповідних урожаїв без деградації земель.

Обґрунтуванню напрямів охорони та раціонального використання земельних ресурсів та впровадження господарсько-технологічних заходів для відтворення їх екологічної функції забезпечуватимуться:

• встановленням рівнів забрудненості ґрунтів викидамипромисловості та агрохімікатами, розробкою ґрунтово-екологічної типології земель, нормативів кризового стану і параметрів екологічної стійкості ландшафтів та районуванням території України за їх показниками;

• опрацюванням моделей ґрунтозахисного та меліоративного землекористування в конкретних природно-кліматичних умовах, проведенням відповідних проектно-пошуковихробіт з урахуванням форм землекористування;

• створенням системи спостережень за станом земельнихресурсів та прогнозуванням соціально-екологічних наслідківйого зміни тощо.

518

Стаття 164

Крім того, охорона і відтворення земельних ресурсів, формування екологічно стійких регіонів для вирощування екологічно чистої продукції визнано пріоритетним напрямом наукових досліджень та технічних розроблень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки» від 22 червня 1994 р. № 429.

Реалізація державної політики у галузі охорони земель здійснюється шляхом запровадження державних, регіональних чи місцевих програм охорони земель, які мають розроблятися відповідно до вимог статей 177, 178 ЗК України та Положення про порядок розроблення екологічних програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1091.

Визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони земель дозволяє виокремити основні функції охорони земель:

регулюючу, яка полягає у встановленні низки загальнообов'язкових правил щодо дбайливого, ощадливого, раціонального, ефективного використання земель;

стимулюючу, яка полягає у запровадженні економічних стимулів здійснення землеохоронних заходів для власників та користувачів земельних ділянок;

контрольну, яка спрямована на здійснення уповноваженими органами влади контрольно-охоронних функцій у сфері використання та відтворення земель;

превентивну, що полягає у попередженні негативного впливу на якісні характеристики земель та запобіганні необ-ґрунтованому зменшенню кількісного складу відповідних категорій земель;

каральну, яка виявляється у дієвому впливові охороню-вальних механізмів юридичної відповідальності на поведінку осіб — правопорушників земельного законодавства.

Стаття 164. Зміст охорони земель

1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

519

РОЗДІЛ У --Ілава

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земедта чагарників від необгрунтованого їх вилучення для і_нших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливихприродних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

2. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Сутність охорони земель полягає у забезпеченні виконання комплексу заходів охорони земель. Заходи охорони земель являють собою юридично визначені у ст. 164 ЗК України форми землеохоронної діяльності власників земельних ділянок та землекористувачів, спеціально уповноважених органів та держави, що спрямовані на досягнення мети та завдань державної політики збереження земель. Наведені у даній статті заходи охорони земель спрямовані на збереження: а) кількісного стану земель різних категорій за їх цільовим призначенням, б) якісного стану відповідних категорій земель.

Визначаючи різні форми охорони земель, законодавець має на меті повне, комплексне, всебічне застосування правового впливу на поведінку учасників земельних відносин за окремими сферами регулювання.

1. Обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування забезпечується за допомогою:

а) раціональної організації територій;

б) своєчасного проведення внутрішньогосподарського таміжгосподарського землевпорядження;

в) чіткого дотримання вимог щодо повноти та своєчасностівнесення земельно-кадастрових даних;

г) запровадження механізмів приватизації та передачі земель у власність, розподілу та перерозподілу земель;

520

Стаття 164

ґ) здійснення координуючих, контрольних та експертних заходів з боку спеціально уповноважених органів охорони земель;

д) економічного стимулювання раціонального землекористування.

Поділ земель на категорії відповідно до ст. 19 ЗК України спрямований на раціоналізацію землекористування, оскільки обґрунтовує засади розміщення матеріальних об'єктів на відповідних землях. Нормування відведення земель для громадян та юридичних осіб у відповідних розмірах сприяє раціональному їх використанню. Так, ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.¹ наголошує, що при здійсненні містобудівної діяльності має бути забезпечене раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок. Стаття 2 Закону України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 р.² визначає, що одним з основних завдань у сфері планування і забудови територій є обґрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Норми відводу земель для різних господарських об'єктів є юридичним втіленням вимоги раціонального користування (див.: СНШ П-89-80 Норми проектування. Генеральні плани промислових підприємств; СН 245-41 Санітарні норми проектування промислових підприємств; Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерством охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. № 173; СН 452-73 Норми відводу земель для магістральних трубопроводів; СН 457-74 Норми відводу земель для аеропортів; СН 467-74 Норми відводу земель для автомобільних Доріг; СН 468-74 Норми відводу земель для залізниць тощо).

ВВР. _ 1992. — № 52. — Ст. 683. ВВР. _ 2000. — № 31. — Ст. 250.

521