Глава 23
зазначає, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з'ясовувати наявність у відповідача можливості провести роботи з відновлення попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд може з урахуванням думки позивача зобов'язати відповідача згідно зі ст. 453 Цивільного кодексу відшкодувати шкоду в натурі протягом визначеного строку.
Одним із розповсюджених способів відновлення стану земельної ділянки є рекультивація порушених земель, вимоги щодо якої визначені в ст. 166 ЗК України. При цьому доцільно також застосовувати положення Закону України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 p., відповідно до якого на порушених землях у встановленому порядку можуть бути проведені різні види меліоративних робіт, у тому числі й за рішенням суду.
Приписи цивільного законодавства при розгляді зазначених спорів застосовуються в субсидіарному порядку, тобто тоді, коли з якихось конкретних питань у земельному законодавстві відсутні спеціальні норми. Так, ст. 207 Цивільного кодексу України визначає, що відшкодування збитків не звільняє особу, яка порушила право, від виконання зобов'язання в натурі. Це означає, що забруднювач навколишнього природного середовища, у тому числі земель, повинен не тільки відшкодувати власнику землі чи землекористувачеві збитки, а і за власний рахунок привести земельну ділянку до стану, придатного для подальшого використання; особа, яка захопила земельну ділянку, крім того, що відшкодовує користувачу збитки, повинна також власними коштами знести будівлі чи інші споруди, збудовані за час незаконного використання земельних ділянок.
Слід зазначити, що зміст такого зобов'язання складає як вчинення певних дій, так і утримання від дій. Власне утримання від дій не складають самостійного обов'язку порушника права, а лише доповнюють обов'язки із вчинення активних дій. Виходячи з цього, як утримання від дій слід розглядати положення ЗК України про те, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних
466
Стаття 152
речовин, забороняється (п. 1 ст. 167 ЗК України). В іншому випадку до осіб, які порушують таку вимогу, чим порушують права власників землі чи землекористувачів, може бути винесено рішення про заборону їх діяльності.
Припинення або зміна правовідношення застосовується у випадку встановлення юридичних фактів, що дають підстави для припинення або зміни правовідношення шляхом відповідного рішення суду. Цей спосіб захисту застосовується в зобов'язальних правовідносинах, у період дії яких з'являються такі обставини, які в результаті протиправних дій особи тягнуть за собою припинення дії зобов'язання або зміну одного чи декількох його елементів.
Підставою зміни або припинення правовідношення в земельних зобов'язальних відносинах є порушення прав власників землі або користувачів з боку інших осіб.
Припинення правовідношення в зобов'язальних правовідносинах означає усунення правового зв'язку його суб'єктів, які внаслідок припинення зобов'язання втрачають суб'єктивні права і обов'язки, що складають зміст зобов'язального правовідношення.
Прикладом припинення правовідношення може бути вимога орендодавця розірвати договір оренди з орендарем з мотивів невиконання останнім умов договору (п. 2 ст. 28 Закону України «Про оренду землі»).
Визнання угоди недійсною. За загальними цивільно-правовими принципами переважна частина угод щодо землі опосередковує її обіг як певного об'єкта, що належить стороні на праві власності чи на праві користування. Земельні ділянки можуть набуватися шляхом укладання цивільно-правових угод: купівлі-продажу, дарування, успадкування, застави, міни, оренди (суборенди) тощо.
Відповідно до п. 2 ст. 131 ЗК України укладання таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Земельного кодексу. Проте не можуть забезпечити правомірний перехід землі від однієї особи до іншої ті угоди, які визнаються недійсними. Так, відповідно до вимог статей 44—61 Цивільного кодексу України недійсними є ті угоди, які не відповідають вимогам закону, тобто щодо
467
РОЗДІЛ