Глава 22

Стаття 148

ня, об'єднань громадян і громадських організацій, військового командування; здійснення заходів щодо локалізації та нейтралізації загрози національній безпеці країни, захист д національних інтересів; забезпечення обороноздатності країни, прав і свобод людини та громадянина в умовах особливого періоду¹.

Надзвичайний стан — це особливий режим діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, який встановлює обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. Надзвичайний стан вводиться за наявності значних громадських безпорядків, внутрішніх військових конфліктів, стихійних лих, екологічних та техногенних катастроф. Відповідно до законодавства України надзвичайний стан вводиться для забезпечення нормалізації складної ситуації, відновлення законності та правопорядку, усунення загрози безпеки громадян і надання їм необхідної допомоги.

У разі припинення права власності на земельну ділянку у зазначених випадках власникам земельних ділянок повністю відшкодовується вартість земельної ділянки, що вилучається, яка визначається постановою Кабінету Міністрів України «Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19 квітня 1993 р.

Важливою новелою коментованої статті є положення, відповідно до якого у разі припинення дії обставин, через які було проведено примусове відчуження земельної ділянки, особа має право вимагати її повернення у власність. І лише у разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки (наприклад, земельна ділянка внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней була деградована або забруднена радіаційно небезпечними та радіоактивними елементами, важкими металами, іншими хімічними елементами тощо) власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка на загальних підставах.

Юридична енциклопедія. — Т. 1. — К., 1998. — С. 502.

438

Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки

Земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Уперше в ЗК України передбачається конфіскація земельної ділянки. Конфіскація може мати місце виключно за рішенням судових органів у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Однак слід зазначити, що безпосередньо ЗК України не встановлює підстави, обсяг та порядок конфіскації земельних ділянок. Лише в статтях 140 та 143 Кодексу передбачена конфіскація як загальна підстава припинення права власності на земельну ділянку та підстава для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Конфіскацію земельної ділянки слід розглядати як її примусове безоплатне вилучення у власність держави, як санкцію за злочин або цивільне чи адміністративне правопорушення.

Як міра цивільно-правової відповідальності конфіскація земельної ділянки може бути застосована судом при визнанні недійсними угод щодо земельних ділянок, укладених із порушенням установленого законом порядку їх купівлі-продажу, дарування, застави, обміну тощо.

У кримінальному праві конфіскація майна розглядається як один із видів покарань, що віднесений до додаткових. Відповідно до ст. 59 Кримінального кодексу України, покарання у формі конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

У Кодексі про адміністративні правопорушення конфіскація розглядається як один із видів адміністративних стягнень, а саме: конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення. Конфіскація предметів може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.

439

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфіскованим може бути лише предмет, який перебуває у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок

1. Земельні ділянки, надані у постійне користування ізземель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодоюземлекористувачів на підставі рішень Кабінету МіністрівУкраїни, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

3. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельніділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні,для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті150 цього Кодексу.

4. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні,районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебуваютьу постійному користуванні, для всіх потреб,

5. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, містрайонного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуваннямжителів територіальної громади району (шкіл, лікарень,підприємств торгівлі тощо).

6. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебува-

440

Стаття 149

ють у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

7. Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, якіперебувають у ( постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиноюдев'ятою цієї статті.

8. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучаєземельні ділянки державної власності, які перебувають упостійному користуванні, в межах міст республіканського(Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

9. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянкидержавної власності, які перебувають у постійному користуванні, — ріллю, багаторічні насадження для несільсько-господарських потреб, ліси першої групи площею понад 10гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків,визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

10. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

У коментованій статті визначається порядок вилучення земельних ділянок. Головним чином, йдеться про компетенцію відповідних державних органів щодо земель, що вилучаються. Перші дві частини присвячені переліку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які можуть вилучати земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Такими органами є: Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АР Крим, Рада міністрів АР Крим, обласні та районні державні адміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів. Інші сім частин (за винятком останньої) регулюють питання, пов'язані з компетенцією органів державної влади

441

РОЗДІЛ I