Глава 18
РОЗДІЛ III
Пункт 2 коментованої статті визначає загальне правило, згідно з яким перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Це правило застосовується тоді, коли інше не передбачено договором або законодавством. Так, перехід права власності на земельну ділянку припиняє встановлене особисте обмеження щодо даного власника (наприклад, пункт «г» ст. Ill 3K України передбачає особисте обмеження у вигляді умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем, але якщо відбудеться перехід права власності, то на нового власника це обмеження не може поширюватися, оскільки воно носить особистий характер). Із пункту 2 коментованої статті випливає, що у договорі на відчуження земельної ділянки завжди слід зазначати всі спеціальні обмеження (обтяження) щодо даної земельної ділянки, інакше предмет договору буде невизначений і договір буде вважатися неукладеним (ст. 153 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту «д» ст. 132 ЗК України умова про наявність/відсутність обмежень (обтяжень) щодо даної земельної ділянки є істотною умовою будь-якого договору на відчуження земельної ділянки.
С
таття
111. Обмеження прав на земельну ділянку
1. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку;
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);
в) права на переважну купівлю у разі її продажу;
г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;
ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;
д) заборони на провадження окремих видів діяльності;є) заборони на зміну цільового призначення земельної
ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;
є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
338
Стаття 111
ж ) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці вустановлений час і в установленому порядку;
и) інших зобов'язань, обмежень або умов.
2. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого законом або договором.
Коментована стаття встановлює перелік обмежень і обтяжень щодо права використання земельної ділянки, який не є вичерпним: законом або договором можуть бути встановлені й інші обмеження (обтяження). Обмеження, зазначені у статті, можуть стосуватися як усієї земельної ділянки, так і її частини, за винятком передбаченого пунктом «ж» обов'язку дотримуватися природоохоронних вимог, що є загальним обмеженням і стосується усіх земельних ділянок.
Пункт «а» передбачає встановлення заборони укладення договорів купівлі-продажу, дарування, обміну, довічного утримання, іпотеки та інших договорів щодо відчуження земельних ділянок, а також на передачу у спадок певним особам протягом певного строку. Коло осіб, на яких поширюється зазначена заборона, може визначатися поіменно або за родовими ознаками (наприклад, іноземці за ст. 81 ЗК України). Вказівка у цьому пункті на строк обмеження не є перешкодою до впровадження такого обмеження на невизначений строк.
Пункт «б» визначає обмеження шляхом встановлення заборон на передачу земельної ділянки (її частини) в оренду (суборенду). Ця заборона може бути строковою і безстроковою, стосуватися усіх осіб, певного кола осіб або певної особи. Правові засади оренди землі визначаються ст. 93 ЗК України, а також Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. Випадки, коли допускається суборенда земельних ділянок, визначені у ст. 9 зазначеного Закону.
На підставі пункту «в» може бути встановлене право на переважну купівлю у разі продажу земельної ділянки. Право на переважну купівлю землі встановлюється щодо конкретної
22-02.66