
- •Авторський колектив
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 розділ і
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2. Повноваження верховної ради україни,
- •Верховної ради автономної республіки крим
- •Та органів місцевого самоврядування
- •В галузі земельних відносин
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин
- •Глава 4. Склад та цільове призначення земель україни
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5
- •Глава 5. Землі сільськогосподарського призначення
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 51
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 розділ II
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Землі житлової та громадської забудови
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 розділ II
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8. Землі оздоровчого призначення
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9. Землі рекреаційного призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Землі ісгорикокультурного призначення
- •Глава 10
- •Глава 11. Землі лісового фонду
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Землі водного фонду
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12 розділ II
- •Глава 13. Землі промисловості, транспорту,
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13 розділ II
- •Глава 13
- •Глава 14 право власності на землю
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14
- •Глава 14
- •1. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 14 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 15 розділ III
- •Глава 15
- •Глава 16. Право земельного сервітуту
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17. Добюсусідство
- •Глава 17
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17 розділ III
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Обмеження прав на землю
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18 розділ III
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19 розділ I
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20 розділ I
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •Глава 22. Припинення прав на землю
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23. Захист прав на землю
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23 розділ
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 24. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25. Вирішення земельних спорів
- •Глава 25 розділ
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 25
- •Глава 26. Завдання, зміст і порядок охорони земель
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 26
- •Глава 27. Використання техногенно забруднених земель
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 27
- •Глава 28. Консервація земель
- •Глава 28
- •Глава 29. Встановлення та зміна меж адмішсгрАгавНо-терїггоріальних утворень
- •Глава 29
- •Глава 29
- •Глава 31. Землеустрій
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 31
- •Глава 32. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 32
- •Глава 33. Моніторинг земель
- •Глава 33
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34
- •Глава 34 розділ II
- •Глава 35 розділ II
- •Глава 35. Економічне стимулювання раціонального використання та охорони
- •Глава 35
- •Глава 35
- •Глава 36
- •Глава 36. Відшкодування втрат
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 36
- •Глава 37. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- •Глава 37 розділ III
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
Глава 14
РОЗДІЛ III
Однією із найважливіших правомочностей власника є право розпорядження земельною ділянкою в розумінні права визначати юридичну і фактичну долю землі. Право розпорядження землею власник може реалізувати шляхом обмеження належного йому права власності. Наприклад, шляхом надання земельної ділянки в оренду власник передає орендареві на певний строк за орендну плату право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою (без права її відчуження).
Власник земельної ділянки може припинити належне йому право власності шляхом укладення певних цивільних чи земельно-правових угод: купівлі-продажу, міни, дарування або здійснити відчуження іншим способом. Тим самим припиняється одне земельне правовідношення і виникає інше, у якому суб'єктом права стає інша особа — покупець, обдарований тощо.
При реалізації свого права на відчуження земельної ділянки власник повинен узгодити у договорі питання щодо дотримання набувачем цільового призначення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (ст. 20 ЗК України). Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель при укладанні угоди щодо відчуження земельної ділянки є підставою для визнання такої угоди недійсною (ст. 21 ЗК України). Угода купівлі-продажу земельної ділянки і про перехід у зв'язку з цим права власності на неї згідно зі ст. 132 (п. 3) ЗК України вважається укладеною з дня її нотаріального посвідчення, а документ про оплату вартості земельної ділянки є підставою для видачі державного акта про право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (ст. 128, п. 7 ЗК України).
Власник землі (земельної ділянки) має право передати свою землю (ділянку) іншій особі у власність. Так, держава як суб'єкт права власності на державні землі, використовуючи своє право, здійснює заходи щодо приватизації землі й передачі безоплатно земельних ділянок у приватну власність громадян і юридичних осіб та в колективну власність колективних сільськогосподарських підприємств (КСП). У свою чергу, КСП як власники земельних ділянок передавали належні їм землі У
274
Стаття 90
приватну власність своїм членам. Такі заходи здійснювалися відповідно до ЗК України 1992 року і продовжують здійснюватися відповідно до ст. 116 нового ЗК України.
У зв'язку з визнанням територіальних громад суб'єктами права комунальної власності ЗК України передбачає можливість передачі державою своїх земель у комунальну власність. У такому самому порядку сільські, селищні, міські ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у державну власність (ст. 117 ЗК України).
Місцеві державні адміністрації мають право передавати земельні ділянки державної власності, а сільські, селищні, міські ради — земельні ділянки комунальної власності у власність громадян безоплатно відповідно до затвердженого ними проекту приватизації.
Власник земельної ділянки має право передавати у короткострокову — не більше 5 років та в довгострокову — не більше 50 років оренду земельні ділянки громадянам та юридичним особам України, іноземним особам та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям.
Власник має також право передавати земельну ділянку у заставу. Реалізація цього права здійснюється відповідно до Закону «Про заставу» та Закону «Про земельний (іпотечний) банк», прийняття яких передбачається п. 4 Прикінцевих положень ЗК України.
При реалізації цього права слід виходити з того, що Перехідними положенням ЗК України встановлено обмеження права на відчуження земельних ділянок. Згідно з п. 15 Перехідних положень громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні Ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спа-Док та при вилученні земель для суспільних потреб.
Права власників земельних ділянок можна умовно поділити на три групи. До першої групи належать загальні право-
"02-66 275