Тимус, або загрудинна залоза

Тимус розміщений у грудній порожнині біля судин серця і є лімфоепітеліальним органом, у якому утворюють­ся лімфоцити та синтезується ДНК. Він взаємодіє з стате­вими, наднирковими, щитовидною та паращитовидними за­лозами. У ньому секретується гормональна речовина —тимозин, що стимулює утворення лімфоцитів і цим підсилює імунобіологічні реакції. Крім лімфоїдної тканини, він має тільця Гассаля, значення яких добре не вивчено. Тимус збільшується у розмірі в період розвитку тварини, а саме від народження до періоду статевого дозрівання. Далі він прогресивно атрофується і в дорослих залишається його не­значна частина. У випадках інфекційних хвороб у молодих тварин тимус гіпертрофується і виробляє більше лімфоци­тів, значна частина яких транспортується до селезінки і за­безпечує захисні імунобіологічні реакції.

Тимус пригнічує розвиток гонад, а також бере участь у регуляції статевої активності. Його видалення у молодих тварин, яких добре годують і утримують у оптимальних умовах, не викликає значних відхилень від норми. Тварини, що погано харчуються, важко витримують тимектомію. У них сповільнюється розвиток організму, виникають розлади, що пов'язані з кальцифікацією кісток. Такі тварини швидко втрачаюгь масу, залишаються малорослими, хворі­ють на дерматити та діарею, у них зменшується утворення антитіл. Вважають, що тимус пригнічує активність АКТГ і впливає на обмін білків, а саме стимулює синтез протеїнів.

ЕПІФІЗ

Цей орган у всіх хребетних тварин знаходиться в се­редньому мозку біля чотиригорбикового тіла. Епіфіз скла­дається з двох частин: мозкової залози, що добре розвине­на у ссавців, та атрофованої частини, яка відповідає моз­ковому оку. У багатьох риб вони є фоторецепторним орга­ном, який забезпечує зміну кольору шкіри тварин залежно від навколишнього середовища. У вищих тварин молодого віку епіфіз бере участь у регуляції розвитку статевих орга­нів, а саме запобігає передчасному статевому дозріванню. Видалення його з молодого організму призводить до гіпер­трофії статевих органів та гіперфункції яєчників і сім'яни­ків, тобто до передчасного статевого дозрівання. Епіфізектомія у дорослих тварин не викликає суттєвих змін. Ін'єкції екстракту епіфіза гальмують розвиток гонад та зменшують секрецію гонадотропних гормонів. Нещодавно встановлено, що в епіфізі виробляється гормон —мелатонін, який діє протилежно меланофорному гормону гіпофіза, а саме звужує пігментні клітини шкіри — меланофори, внаслідок чого вона світлішає. Такий антигіпофізарний механізм дії цього гормону виявляється і, відносно статевих залоз. Синтез мелатоніну знижується навесні. Особливо помітно це у птахів. При збільшенні дня гальмівний ефект гормону на гонади зменшується і статева активність тварин збільшується. Зі зниженням секреції мелатоніну під дією світла пов'язують їх сезонну статеву активність. У старих тварин епіфіз кальцифікується.

ТКАНИННІ ГОРМОНИ

Тканинні гормони шлунково-кишкового тракту. Секреторна та моторна діяльність шлунково-кишкового тракту регулюється не тільки нервовою системою, а й гормонами, що синтезуються спеціальними клітинами слизової оболонки органів травлення. Секреція цих гормонів здійснюється під впливом продуктів гідролізу поживних речовин (пептидів, амінокислот) та соляної кислоти шлункового соку. Ще в 1893 р. школою І. П. Павлова, а потім Бейлісом та Старлінгом (1902 р.) було встановлено, що в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки виробляється гормон секретин. Це поліпептид, що синтезується в неактивному ста­вні — просекретину. Активується він соляною кислотою, яка надходить до кишечника разом з вмістом шлунка. Секретин проникає у кров, досягає підшлункової залози і стимулює її зовнішню секрецію, діючи безпосередньо на секреторні клітини. Він також підсилює секрецію кишкового соку та жовчі.

У слизовій оболонці кишок виробляється гормон — панкреозимін, який стимулює синтез травних ферментів в ацинозних клітинах підшлункової залози. Внаслідок цього вміст ферментів у соку підшлункової залози збільшується. Коли до тонкого кишечника надходить кислий шлунковий вміст, у слизовій оболонці синтезується гормон —хоцистокінін який викликає скорочення жовчного міхура і вихід жовчі у дванадцятипалу кишку. Секреція холецистокініну зумовлюється пептонами, жирами та соляною кис­лотою.

Під дією кислого вмісту шлунка у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки синтезуються гормони ентерогастрин і ентерогастрон. Перший стимулює, а другий гальмує секрецію та моторику шлунка. Тут же утворюється гормон вілікінін, що підсилює рухи ворсинок кишок. У слизовій оболонці шлунка синтезуються гастрин та гістамін, які сти­мулюють секрецію шлункового соку. Останнім часом вияв­лено ще багато гормонів та гормональних речовин, що ви­робляються тканинами шлунково-кишкового тракту і бе­руть участь у регуляції процесів гідролізу та всмоктування поживних речовин.

Гормони, що синтезуються нервовою тканиною. Крім нейрогормонів, що синтезуються в гіпоталамусі, нейросекреторними клітинами виробляються ще два гормони — симпатин і ацетилхолін.

Симпатин деякі автори ще називають адреналіном або норадреналіном, оскільки хімічна будова цих. речовин (катехоламінів) подібна. Симпатин синтезується у цитоплазмі нервових клітин симпатичної нервової системи і транспор­тується у неактивному стані до нервових закінчень, де за­безпечує передачу нервових імпульсів на робочий орган. Роль передавача (медіатору) нервових імпульсів цей гор­мон виконує тільки на рівні постгангліонарних симпатич­них нервів. Виняток становлять нервові волокна, що іннервують потові залози. Симпатин швидко інактивується.

Ацетилхолін синтезується нервовими клітинами і звіль­няється під час збудження цих клітин. Він. відіграє значну роль при передачі збуджень у різних ділянках нервової сис­теми, а саме: на закінченнях парасимпатичних нервових волокон; на закінченнях симпатичних прегангліонарних нервових волокнах і постгангліонарних потових залоз; на закінченнях рухових нервів; у синапсах центральної нерво­вої системи.

Ацетилхолін, діючи на синапси, деполяризує клітинну мембрану, що робить її проникною для іонів. Це сприяє утворенню потенціалу дії, який у вигляді нервового імпуль­су передається далі по нервовому волокну. Тривалість його дії становить 1 с. На органи та тканини він впливає так са­мо, як парасимпатична нервова система.

Гормони плаценти. Було встановлено, що видалення жовтого тіла у першій половині вагітності завжди призво­дить до викидня, а у другій — не спричиняє ніяких відхи­лень. Виявилось, що гормон жовтого тіла —прогестерон необхідний для нормального перебігу вагітності, синтезується також у плаценті. Прогестерон плаценти має важли­ве значення для продовження та завершення вагітності.

У плаценті синтезуються ще три гормони: хоріонічний гонадотропін, естроген та релаксин. Перший бере участь у регуляції функціональної активності жовтого тіла вагітнос­ті в яєчнику. За фізіологічним значенням він подібний до лютеїнізуючого гормону аденогіпофіза. Видалення останнього з організму самки у другій половині вагітності не призводить до викидання плода, оскільки хоріонічний гонадотропін компенсує його нестачу. Дія плацентарного естрогену аналогічна загальній дії естрогенів яєчника. Релаксин розслабляє зв'язки кісток таза, особливо наприкінці вагітності, що сприяє пологам.

До гормонів, що синтезуються у нирках, належать ренін, медулін та еритрогенін. За участю реніну у крові утворю­ється ангіотензин-2, який звужує просвіт кровоносних су­дин. Медулін діє прямо протилежно — розширює судини. Еритрогенін активується, перетворюючись на еритропостин, і стимулює утворення еритроцитів у червоному кістковому мозку. Еритропоетини синтезуються також у печінці та се­лезінці.

Гормони, що синтезуються у різних тканинах організму. До цієї групи гормонів належать простагландини, які вико­нують різноманітні функції. Вони запобігають надмірній секреції прогестерону, пепсину, соляної кислоти, підсилюють захисні реакції організму, стимулюють функціональну ак­тивність гладеньких м'язів матки та кровоносних судин.

У різних тканинах, переважно у мозку, виробляється гормон серотонін, який активізує діяльність центральної нервової системи та моторику шлунково-кишкового тракту. Він міститься у тромбоцитах. Звільняючись у процесі зсі­дання крові, серотонін забезпечує скорочення гладеньких м'язів кровоносних судин, що призводить до звуження просвіту і зупинки кровотечі. Він виконує також роль меді­атору у центральній нервовій системі. Серотонін діє так са­мо, як і катехоламіни.

До тканинних гормонів належить гістамін, який підви­щує тонус гладеньких м'язів шлунково-кишкового тракту, матки та бронхів. Він розширює просвіт кровоносних су­дин, особливо капілярів в органах з підвищеною активністю. Гістамін також стимулює синтез соляної кислоти шлунко­вого соку та збільшує проникність стінок капілярів. Збільшення його кількості при алергічних реакціях призводить до нагромадження серозної рідини у різних тканинах.