Механізм дії гормонів

Гормони, досягнувши з кров'ю клітин організму, змі­нюють їх активність, гальмуючи або стимулюючи внутріш­ньоклітинні ферментативні системи. Вони виступають у ро­лі біохімічних регуляторів синтезу деяких ферментів, що призводить до зміни обмінних процесів у середині клітини. Механізм дії гормонів на обмін речовин у клітинах зво­диться до утворення аденозин-З-5-монофосфату циклічного (АМФ циклічний). Саме ця речовина змінює обмін речовин у клітинах, що раніше приписувалось гормонам. Гормони (посланці) вступають у контакт з рецепторами на мембрані та в середині клітини і активують фермент аденілциклазу. Цей фермент знаходиться в клітинній мембрані і в активному стані трансформує АТФ внутрішньоклітинний АМФ циклічний. Слід зазначити, що зміна обмінних процесів у клітинах через АМФ циклічний є реакцією, специфічною для кожного гормонального посланця, тому кожний гормон виявляє чітко визначену дію.

Аденозинмонофосфат циклічний може бути швидко інактивований фосфодіестеразою. Речовини (кофеїн, теофілін), що пригнічують фосфодіестеразу, сповільнюють інактива­цію АМФ циклічного і тим самим підвищують чутливість клітин до дії гормонів. Останнім часом встановлено, що значна кількість гормонів діє на клітини через АМФ циклічний, а саме АКТГ, ФСГ, ЛН, паратгормон, глюкагон, ва­зопресин, тиреотропний гормон, катехоламіни та ін. Всі ці гормони не здатні проникати через мембрани клітин і ді­ють через речовини-посередники — медіатори. Таким ме­діатором і є АМФ циклічний.

Інші гормони, і особливо стероїдні, легко проникають в середину клітин і діють на ДНК, звільняючи її від інгі­біторів. Таким чином, вільна ДНК може трансформувати­ся в ДНК посланця і забезпечувати синтез ферментативних речовин, які змінюють обмінні процеси в клітинах.

ГІПОФІЗ

Гіпофіз — важлива залоза внутрішньої секреції, що знаходиться в основі головного мозку і з'єднується з ним ніжкою. Передня та середня частини цієї залози походять від дорсального вип'ячування стінки ротової

Рис. Розташування гіпофіза у барана:

1 — гіпофіз; 2 — головний мозок;

З - мозочок; 4 — довгастий-мозок; 5 — спинний мозок

порожнини, а задня — від частини нюхової ділянки серед­нього мозку. Саме таму вона дістала назву нейрогіпофіза. Передня частина ще називаєть­ся аденогіпофізом. Всі три час­тини гіпофіза мають різну гістологічну будову і функціону­ють як окремі ендокринні за­лози. У коней та великої рога­тої худоби гіпофіз має розмір квасолини, а у свиней та дрібних жуйних — горошини.

Гормони гіпофіза. Гормо­ни, що синтезуються в аденогіпофізі, ділять на дві групи. Од­ні з них діють безпосередньо на тканини та органи, інші — через периферичні залози внутрішньої секреції. Вони на­зиваються тропними гормонами, бо ніби живлять тканини або інші ендокринні зало­зи і в такий спосіб стимулюють їх діяльність. До цих гор­монів належать.

1. Соматотропний (СТГ), або гормон росту, діючи без­посередньо на тканини (сому), забезпечує нормальний ріст і розвиток.

2. Тиреотропний гормон (ТТГ), що стимулює роботу щитовидної залози.

3. Адренокортикотропний (АКТГ) стимулює синтез гормонів кіркової частини надниркових залоз.

4. Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) стимулює ріст і розвиток фолікулів у яєчниках.

5. Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) забезпечує ріст і актив­ність жовтого тіла.

6. Пролактин, або лютеотропний гормон (ЛТГ), спри­яє молокоутворенню у період лактації. Три останні гормо­ни об'єднуються в групу гонадотропних.

Згідно з повідомленнями деяких авторів (Ярос­лав С. Ю.), у передній частині гіпофіза синтезуються ще паратиреотропний та панкреатотрапний гормони, що стимулю­ють роботу паращитовидних залоз та інкреторного апарата підшлункової залози.

Середня частина гіпофіза синтезує меланофорний гормон, або інтермедин, який розширює меланофори — пігментні клітини шкіри.

У нейрогіпофізі депонуються два гормони, що синтезу­ються в гіпоталамусі — антидіуретичний (вазопресин) та окситоцин.