Закономірності руху крові по кровоносних судинах

Кров рухається по замкнутому кровоносному руслу з місця, де ЇЇ тиск більший (дуга аорти), до устя порожни­стих вен, де він дорівнює нулю. Тиск крові у судинах знижується в міру віддалення від серця, тому що їх за­гальний просвіт збільшується за рахунок розгалуження на дрібні судини. Кровоносне русло найвужче на рівні аорти і найширше на рівні капілярів. Просвіт аорти в 500 разів вужчий за загальний просвіт капілярів.

Рис. 27. Змини лінійної швид­кості кірові у різних частинах судинної системи:

1 — аорта; 2 — артерії; 3 — ар­теріоли; 4 — капіляри; 5 — вени

Розрізняють об'ємну та лінійну швидкість течії крові, у судинах. Об'ємна характеризується кількістю крові, що проходить крізь поперечний переріз будь-якої ділянки кровоносної системи за одиницю часу. Замкнутість крово­носних судин свідчить, що ця швидкість однакова на всіх ділянках, тобто крізь загальний просвіт капілярів і попе­речний переріз аорти протікає однакова кількість крові за одиницю часу.

Лінійна швидкість кровотоку характеризується довжи­ною кровоносної системи, яку кров протікає за одиницю часу. На різних ділянках ця швидкість різна (рис. 27). Вона обернено пропорційна просвіту судин. Так, в аорті со­баки під час систоли вона становить 0,5 м/с, у сонній артерії — 37, стегновій артерії — 33,3 см/с, у капілярах — 0,5—0,8 мм/с. Еритроцит проходить капіляр за 1 с, а 1 мм³ крові — за 4—6 год. Все це сприяє швидкому об­міну речовин. У венах швидкість течії крові поступово збільшується до 33 см/с. Оскільки вони об'єднуються у дві порожнисті вени. У цих венах швидкість течії крові залежить ще від дихальних рухів грудної клітки. Під час вдиху вона прискорюється, а під час видиху сповільнює­ться. '

У середніх венах кров тече з швидкістю 6—14 см/с. Таким чином, швидкість течії крові у венах приблизно у 2 рази менша, ніж в артеріях, яких в організмі майже у 2 рази менше, ніж вен.Час, за який частинка крові проходить певну ділянку кровоносної системи, називається часом течії крові. Його визначають за допомогою нейтральних фарб або фарма­кологічних речовин, які вводять внутрішньовенне. Напри­клад, таку речовину, як лобелін, що збуджує дихальний центр і підвищує частоту дихання, вводять у стегнову вену і відмічають час. Цей препарат з кров'ю проходить задню порожнисту вену, праве передсердя та шлуночок, мале коло кровообігу, ліве передсердя та шлуночок, по­трапляє в аорту, сонну артерію, досягнувши таким чи­ном довгастого мозку, де знаходиться дихальний центр, і змінює частоту дихання. Так визначають час течії кро­ві у певній ділянці кровоносної системи. Подібним спосо­бом за допомогою фарб можна визначити час повного перебігу крові по двох колах кровообігу. У сільськогоспо­дарських тварин цей час різний залежно від виду. Так. у коня він дорівнює 32 с (за цей час відбувається приблиз­но.27 систол серця), у великої рогатої худоби —- 28, у кіз 14 с. Показником того, що кров пройшла два кола крово­обігу, є поява фарби у вені, симетричній тій, в яку вводили фарбу. Із загального часу, що потрібен на подолання пов­ного кола, кровообігу у коня, лише 5—6 с припадає на мале коло, тобто 1/5, а решта на велике. Об'ємна швидкість крові може збільшуватись чи зменшуватись в якомусь пев­ному органі залежно від його активності.

Для визначення часу течії крові застосовують також інші методи: плетізмографію, ультразвуковий та метод мічених атомів з використанням ізотопів, зокрема натрію.