Наповнення серця кров'ю та його об'єм

Наповнення шлуночків кров'ю, як і їх об'єм, збільшу­ється, коли посилюється приплив крові до серця або під­вищується опір в артеріальній системі. Збільшення кількос­ті венозної крові, що надходить до серця, зумовлює розтягнення волокон міокарда і як наслідок — збільшення об'єму серця. Він зростає також при виникненні труднощів у периферичному кровообігу.

Якщо наповнення серця перевищує норму протягом три­валого часу, тонус волокон міокарда підвищується, що призводить до фізіологічної гіпертрофії серця. Остання спостерігається у тварин, що часто роблять значні зусилля, наприклад у спортивних коней.

Розрізняють систолічний і хвилинний об”єм крові. Столічниий характеризується кількістю крові, що виштовху­ється шлуночками під час систоли. Обидва шлуночки ви­штовхують однаковий її об'єм, але лівий виконує у 3—4 рази більшу роботу, ніж правий, через підвищений опір у великому колі кровообігу. Систолічний об'єм крові, помно­жений на кількість скорочень серця за хвилину, становить хвилинний об'єм серця. Останній є показником функціо­нального стану серцевого м'яза. Як систолічний, так і хви­линний об'єми залежать від багатьох факторів (вид тварин, маса, фізичне навантаження тощо). У великої рогатої худоби у середньому вони становлять відповідно 580 мл і 34,8 л; у коней — 500 мл і 20—30 л; овець — 50 мл і 3,9 л. Хвилинний об'єм серця визначають, враховуючи кисень, який тварина поглинула за хвилину, та різницю його кіль­кості в артеріальній та венозній крові. Ця різниця відома і становить 8 % (об. доля), тобто кожних 8 мл кисню постачає у тканини 100 мл крові. Отже, кисень, поглинутий твариною за хвилину, треба помножити на 100 і розділити на 8. Одержаний результат становитиме хвилинний об'єм крові.

Рис. 16. Систолічний та хвилинний об'єм серця у нетренованому (а) та тренованому (б) організмі у стані спокою (А) і під час роботи (В)

В умовах фізичних навантажень у тренованих організ­мів хвилинний об'єм серця збільшується за рахунок підви­щення систолічного об'єму, при цьому кількість серцевих циклів зростає незначно. Це раціонально. У нетренованих організмів збільшення хвилинного об'єму відбувається в основному за рахунок підвищення частоти скорочень серця, що призводить до втоми серцевого м'яза (рис. 16).

Прояви серцевої діяльності

Серцевий поштовх є зовнішнім проявом серцевої ді­яльності. Досліджуючи його, можна одержати уявлення про роботу серця. У ветеринарних клініках цей метод не втратив актуальності дотепер.

Рис. 17. Схема верхівкового (а) і бокового (б) серцевих поштовхів;

1 — положення серця при діастолі; 2 — положення серця при систолі

Серцевим поштовхом називається вип’ячування грудної стінки, що зумовлюється уда­ром об неї серця під час систоли. У коней серце штовхає грудну стінку бічною поверхнею — бічний поштовх, а у со­баки верхівкою — верхівковий поштовх (рис. 17). За силою серцевих поштовхів оцінюють роботу серця, тому що сила їх залежить від тонусу та нап­руження міокарда, а також від наповнення шлуночків кров'ю.

Серцевий поштовх може бути слабким, а при недостат­ній роботі серця він зовсім не відчувається під час паль­пації грудної клітки на ділянці, де розміщене серце. При гіпертрофії міокарда серцевий поштовх сильніший від нор­мального. Після фізичних навантажень він також посилю­ється. У цьому випадку його можна спостерігати візуально на відстані від тварини. Існує можливість зареєструвати серцевий поштовх методом кардіографії за допомогою кап­сули Марея та кардіографа (рис. 18). Одержана крива - механокардіограма (рис. 19) дозволяє висновувати про роботу серця.

У стані активності серце створює шуми, які називають­ся тонами. При дослідженні шляхом аускультації вони служать добрим показником його функціональної активності. За нормальних умов розрізняють два тони серця:

перший — систолічний, другий — діастолічний. Систоліч­ний тон прослуховується під час систоли шлуночків і вини­кає в основному внаслідок вібрації міокарда у фазі ева­куації крові та за рахунок шумів, що створюються стулко­вими атріовентрикулярними клапанами під час їх закри­вання. У фазі евакуації крові різко підвищується її тиск,, тому міокард шлуночкі у цей момент робить 40—45 віб­рацій за секунду. Цей тон подовжений, низький та глухий і нагадує звук “бу-у-у”. Діастолічний тон виникає у мо­мент закриття півмісяцевих клапанів аорти та легеневої артерії, що теж вібрують 50—70 разів за секунду. Порів­няно з першим тоном він, навпаки, короткий, високий і звучний, при його імітації виникає звук “туп”.

Рис. 18. Схема запису серцевого поштовху:

1 — кардіограф; 2 — гумова трубка; 3 — мареївська капсула; 4 — барабан кімографа

Рис. 19. Графічне зображення верхівково­го серцевого поштовху у собаки (А) і бо­кового серцевого поштовху у коня (Б):

відстань а—б відповідає систолі шлуночків; відстань б—в — загальній діастолі; С - момент струсу грудної стінки у фазу напруження шлуночків серця

Залежно від роботи серця тони можуть змінюватись, підсилюватись, роздвоюватись або доповнюватись патоло­гічними шумами. Останні виникають у випадку стенозу, або недостатності клапанів. Локалізація та момент виник­нення цих шумів має важливе значення при встановленні діагнозу хвороби серця. Додаткові шуми, що виникають під час діастоли, свідчать про недостатність півмісяцевих клапанів або стенозу стулкових атріорентрикулярних кла­панів, а додаткові систолічні шуми, навпаки, свідчать про недостатність дво- чи тристулки, або про стеноз півмісяцевих клапанів. Чисті тони добре прослуховуються на рівні серця у 3—6-му міжребер'ях у коней і у З—5-му — у жуй­них.