Кровообіг

Рис. Схема кровообігу:

1 — аорта; 2 — печінкова артерія; З — одна з артерій кишечнику, 4— сітка капілярів кишок та великого кола; 5 — ворітна вена печінки; 6—печінкова вена; 7, 8 —- нижня і верхня порожнисті вени; 9 — пра­ве передсердя; 10 — правий шлуно­чок; 11 — легенева артерія; 12 — сітка капілярів малого кола крово­обігу; 13 — одна з чотирьох леге­невих вен; 14 — ліве передсердя;

16 — лімфатичні судини;16 — лі­вий шлуночок

Система кровоносним судин побудована гак, що може забезпечити всі органи організму необхідними речовинами і киснем. Збагачення крові киснем відбувається у малому колі кровообігу, а велике коло сприяє транспортуванню газів і поживних речовин до органів і тканин. Велике ко­ло починається з лівої половини серця. З лівого шлуночка кров надходить до аорти, далі в артерії, артеріоли, капі­ляри — артеріальні та венозні, а з них у венули, вени і потрапляє у праве передсердя по двох порожнистих венах — передній та задній. З пра­вого шлуночка у ліве передсер­дя кров надходить по малому колу кровообігу. Венозна кров йде до легень легеневою арте­рією, де перетворюється на артеріальну, і повертається у лі­ву половину серця по легеневих венах. Схема кровообігу зображена.

За призначенням кровоносні судини поділяють на артерії, капіляри та вени. Вони утворюють замкнуту систему, в якій постійно рухається кров. Артерії та вени пристосовані, переважно, для переміщення крові, а капіляри сприяють обміну речовин і газів між тканинами та кров'ю. До артерій належать аорта, артерії серед­ нього діаметра і артеріоли. Ці судини багаті на еластичні волокна, які дозволяють артері­ям значно розширюватись під час систоли серця, коли вони приймають систолічний об'єм крові. Під час діастоли судини повертаються у попередній стан завдяки еластичності. Ця особливість артерій дуже важ­лива, бо запобігає різкому під­вищенню тиску крові та забез­печує безперервність руху крові під час діастоли.

В артеріях є добре розвинутий шар гладеньких м'язів, які підтримують постійний тонус стінок цих судин. Завдяки 'нервовим імпульсам та гу­моральним факторам тонус гладеньких м'язів артерій змі­нюється, що сприяє пристосуванню просвіту судин до потреб того чи іншого органа у крові.

Артеріоли — судини діаметром 15—70 мкм — є кін­цевими розгалуженнями артерій. Вони перетворюються у капіляри, але частина їх у різних органах і тканинах пе­реходить безпосередньо у венули, сполучаючись артеріо­венозними анастомозами, здатними закриватись, коли ор­ган перебуває у стані активності. Внаслідок цього тканини швидко постачаються кров'ю.

Артеріоли мають добре розвинуті кільцеві гладенькі м'язи» за рахунок яких їх просвіт може зменшуватись і цим створювати значний опір руху крові, через що ці су­дини називаються резистентними. Артеріоли виконують три функції: транспортують кров, змінюють тиск крові в орга­нізмі та регулюють постачання крові різним органам. Зву­жуючись, вони погіршують кровопостачання того чи іншого органа, розширюючись — покращують його. Капіляри теж чинять опір кровотоку, але дещо менший, ніж артеріоли. Разом вони створюють значний опір, на подолання якого серце витрачає 85 % енергії, тим часом як на рух крові в аорті та артеріях припадає всього 10 %. Решта його енер­гії використовується на виштовхування крові з шлуночків.

Рис. 26. Схема регуляції руху .крові в капілярах пре- і пост-капілярними сфінктерами та крізь артеріоло-венозний ана­стомоз:

1 — артеріола; 3 — прекапілярний сфінктер; 3, 4 — відкриті капіля­ри: 5 — посткапілярний сфінктер; 6 — венула; 7, 8 — закриті капі­ляри; 9 — артеріоло-венозний анастомоз

Капіляри, що є продовжен­ням артеріол, називаються прекапілярами. Вони розгалу­жуються на ще дрібніші суди­ни — власне капіляри, що переходять у венули. Прекапіляри забезпечені гладенькими м'язами, які виконують роль сфінктерів. Ці утворення мо­жуть зупиняти рух крові, і то­му в період низької активнос­ті органа значна частина (4/5) капілярів стає недіючою. В цей час кров тече по артеріо­венозних анастомозах прямо у венули. Коли активність органа зростає, закриваються сфінктери анастомозів і відкриваються прекапілярні сфінктери, внаслідок чого починають функціонувати всі капіляри (рис. 26).

Капіляри — найтонші судини, їх діаметр становить 5—7 мкм, а довжина 0,5—1,1 мм. Вони складаються з тонкого шару ендотеліальних клітин, оточених тонким шаром сполучної тканини. В органах з підвищеною діяльністю ка­пілярна сітка майже в два рази густіша, ніж в інших. Так, загальна площа капілярів у свині становить 6—7 тис. м². За довжиною їх вистачило б оперезати земну кулю 2,5 рази. Така площа і довжина капілярів сприяють швидкому обміну речовин і газів у тканинах. В артеріальній частині капілярів тиск крові значний, а онкотичний тиск знижений, тому вода і розчинні в ній речовини з плазми перемішу­ються у міжклітинну рідину. Білки крові, що забезпечують онкотичний тиск, утримують воду. Тому підвищення онко­тичного тиску у венозних кінцях капілярів і зменшен­ня тиску крові сприяє поверненню води у кровоносне русло.

Таким чином, міжклітинна рідина постійно оновлюєть­ся, частина води, що потрапила в міжклітинні простори, повертається в кров через лімфатичну систему. Крім того, клітини ендотелію капілярів здатні активно проводити деякі речовини крові у міжклітинну рідину навіть проти концентраційного градієнта.

Проникність капілярів значною мірою залежить від гіалуроновоЇ кислоти, яка бере участь в утворенні міжклі­тинного цементу. На рівні капілярів, завдяки різниці тис­ку кисню і вуглекислого газу в крові та тканинах, дуже швидко відбувається обмін цих газів.

Вен в організмі майже в два рази більше, ніж артерій, тому тиск і швидкість течії крові в них менші. Як наслідок, еластичні та м'язові елементи у венах розвинені слабше, стінки їх тонші. Саме тому вони виявляють менший опір на механічне стиснення.

Тільки порожнисті вени у своїй основі біля серця ма­ють розвинену мускулатуру, яка забезпечує ритмічне ско­рочення їх, а кільцеві м'язи, скорочуючись, закривають просвіт вен під час систоли передсердь, що запобігає по­верненню. крові у вени.

Завдяки низькій резистентності вен навіть значне збі­льшення об'єму крові у венозній системі не викликає значного підвищення кров'яного тиску. Якби об'єм крові збільшився в 3 рази, то кров'яний тиск у венах підвищив­ся б лише на 5 мм рт. ст. Така залежність стосується судин малого кола кровообігу, де також може збиратись значна кількість крові.

Кров з капілярів надходить у венули. Гладенькі м'язи цих судин можуть перекривати їх просвіт. У цих випад­ках в органах може накопичуватися багато крові. Збіль­шення кількості крові за рахунок перекриття венул особливо помітне у таких органах, як печінка, легені, селезін­ка, шкіра та судини черевної порожнини. Ці органи нази­вають депо крові. Так, судини черевної порожнини мо­жуть вмістити близько 45 % усієї крові. Резервна кров цих органів при необхідності виходить у кровоносне рус­ло за допомогою рефлекторних та гуморальних механіз­мів регуляції.

Більшість вен мають клапани, які спрямовують рух крові від капілярів до серця. Особливо багато цих клапа­нів у венах кінцівок, де вони добре розвинуті.

Рух крові по венах забезпечується трьома факторами.

1. Значна кількість вен розміщена між м'язами, пере­важно скелетними. При скороченні вони натискують на вени і витискують кров, забезпечуючи її рух, що спрямо­вується до серця клапанами.

2. Другий фактор зумовлений різницею тиску крові. У венулах та середніх венах він більший, ніж в устях по­рожнистих вен, де він буває навіть від'ємним.

3. Кров по венах рухається завдяки присмоктувальній дії серця та грудної клітки. Це в свою чергу зумовлює­ться від'ємним тиском у плевральній порожнині та зни­женням тиску в грудній порожнині у фазі вдиху.