2. Економічна роль домогосподарства у ринковій системі
Економічна роль сім’ї (домогосподарства) у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім’я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. вирішення проблем сім’ї, яка веде домашнє господарство та займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:
формуванні нових потреб і можливостей сім’ї;
створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім’ї;
забезпеченні нормальних побутових умов сім’ї;
підвищенні її соціально-економічного статусу.
Соціально-економічний статус сім’ї – це інтегральний показник, який відображає в сімейних відносинах особливості соціально-політичного устрою держави, її правові основи, рівень розвитку економіки, культури та суспільної самосвідомості.
В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових відносин, а з іншого – важливою ланковою в економічному кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Спрощену модель включення домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім’ї у сучасній економіці ілюструє рис.
Ринок ресурсів
Підприємство
Домогосподарство
Ринок товарів і послуг
Витрати
Грошові
доходи
Ресурси Фактори
(трудові
ресурси)
Товари і послуги Товари і послуги
Виручка від продажу Споживчі витрати
Рис. Місце домогосподарства в ринковій економіці
Як видно, домогосподарство є одним із основних суб’єктів економічної діяльності в суспільстві.
3. Функції домогосподарства
В економічній літературі можна зустріти визначення домогосподарства як багатофункціонального суб’єкта мікроекономіки. Не перелічуючи усі означимо, що домогосподарство виконує такі основні функції у національній економіці:
постачальника ресурсів (постачальна);
виробництво готової продукції (виробнича);
споживача ресурсів (споживча);
заощадника доходів (заощаджувальна);
інвестора доходів (інвестиційна).
Перш за все в будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів.
Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів. Вони постачають на ринок такі важливі виробничі ресурси, як працю (робочу силу), капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють (виробляють) товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються (споживаються) домогосподарствами. Як бачимо, в умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють як покупці і продавці.
Такий подвійний зв’язок домогосподарств і підприємництва здійснюється через ринок споживчих товарів і послуг та через ринок ресурсів, узгодженість їх дій. Адже домогосподарства не можуть споживати на відповідному ринку більше благ, ніж це дозволять їм отримані від продажу ресурсів доходи. А підприємці не можуть купити більше ресурсів, ніж це дозволяє їх виручка (доходи), яку вони отримали від продажу товарів і послуг. Таким чином, наступною важливою функцією домогосподарств є споживча. Суть її полягає в тому, що саме домогосподарства виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Адресний платоспроможний попит домогосподарств на ринку товарів і послуг визначає обсяги та асортимент внутрішнього виробництва й імпорту. Такий попит є однією з рушійних сил функціонування та розвитку всієї економіки. При цьому важливо, щоб адресне грошове забезпечення домогосподарств як сукупного споживача дорівнювало адресному виробництву товарів і наданню послуг, тобто їх пропозиції. Зрозуміло, що це – ідеальна формула (мета), чого досягнути на практиці неможливо, але потрібно намагатися наблизитися до нього.
Одночасно роль домашнього господарства як економічного суб’єкта реалізується не лише в заключній (кінцевій) фазі суспільного відтворення – споживанні економічних благ (товарів, послуг). Не менш важливою його функцією є заощадження.
Заощадження – це та частина доходу, яка не витрачена на сплату податків або купівлю споживчих благ.
Причини заощадження криються в необхідності захищеності та здійснення ділових операцій. Домогосподарства заощаджують, щоб мати кошти на випадок непередбачених обставин – хвороби, нещасного випадку або втрати роботи, виходу на пенсію, фінансування освіти дітей чи просто для фінансової захищеності.
Однак необхідності до заощадження ще не досить. Необхідність має супроводжуватися можливістю заощаджувати, що залежить від розміру доходу. Якщо дохід домогосподарства дуже низький, то воно може мати від’ємні заощадження, тобто домогосподарство споживає більше, ніж становить його дохід після сплати податків. Це відбувається тоді, коли беруть позику або використовують заощадження, набуті у роки з вищими доходами.
І нарешті інвестиційна функція, коли окремі домогосподарства заощаджену частину доходу використовують для здійснення ділових операцій, скажімо, інвестують його у цінні папери, валюту, коштовності, нерухомість тощо, отбто заощаджені доходи надійшли на фінансовий ринок (банківські рахунки, придбання страхових полісів, облігацій, акцій та інших фінансових активів).
ЛЕКЦІЯ 19