Тема 12. Фінанси домогосподарств.

ЛЕКЦІЯ 18, 19

ПИТАННЯ ДО ЛЕКЦІЇ 18

1. Сутність домогосподарства.

Економічна роль домогосподарства у ринковій системі. Фукнції домогосподарства.

1. Сутність домогосподарства.

У сучасних цивілізованих країнах світу найпрогресивнішою суспільною системою вважається змішана економіка. Вона передбачає співіснування в межах однієї держави різних економічних секторів. Одним з таких секторів є домашні господарства.

Сьогодні інтерес до них посилюється як з боку науковців, так і з боку практиків. Візьмемо хоча б для прикладу той факт, що нині спостерігаються надзвичайно високі темпи зростання питомої ваги продукції особистих підсобних господарств у сукупному сільськогосподарському продукті. З утвердженням товарних відносин і плюралізму форм власності роль домашніх господарств у економічному розвитку все більше зростає. Цим і визначається актуальність даної проблеми. На сучасному етапі, коли в Україні відбувається перехід до ринкової системи господарювання, домашні господарства мають посісти чільне місце в економічній політиці держави.

Для з’ясування суті категорії “домогосподарство” найкраще звернутись до трактування цієї категорії в матеріалах ООН. Згідно з рекомендаціями домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття “домогосподарство” ні в якому разі не слід ототожнювати з поняттям “сім’я”.

Відповідно до системи національних рахунків ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін.

Отже, домашнє господарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

Домашнє господарство є одним з найактивніших суб’єктів економічних відносин суспільства, оскільки саме в ньому виникають первинні економічні потреби, формуються первинні економічні інтереси, які стимулюють розвиток суспільного виробництва. Термін “домогосподарство” об’єднує всіх споживачів: найманих працівників, підприємців, власників капіталів, природних ресурсів, осіб, що зайняті і незайняті в суспільному виробництві.

Домашнє господарство має глибоке коріння і в ході історичного розвитку зазнало суттєвих змін. Воно виникло в епоху первісно-общинного ладу на стадії формування основних галузей виробничої діяльності – землеробства та скотарства. Розвиток того чи іншого виду домашньої промисловості залежав від місцевих умов і кількості необхідної сировини.

Ранніми та універсальними видами домашньої промисловості були переважно: обробка шкір та виготовлення шкіряних виробів, різні види обробки дерева і деревної кори, плетіння шнурів, корзин, гончарне виробництво тощо.

Домашня промисловість була складовою частиною доринкової економіки. Об’єднання селянських домашніх господарств із натуральним землеволодінням було типовим для середньовічного господарства. Промисловість як самостійна форма виробництва ще не існувала, тому продукція не з’являлася на ринку, а використовувалася самим виробником. За межі селянського господарства вироби домашньої промисловості надходили тільки у вигляді данини землевласнику.

В епоху феодалізму домашня промисловість поступово переросла в ремісництво, однак ніде не була ним повністю витіснена. Капіталізм, руйнуючи натуральне господарство, руйнував й домашню промисловість, але і в цю епоху її залишки майже завжди зберігаються там, де є дрібне селянство. В Україні у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. домашня промисловість зустрічалася в місцевостях, віддалених від великих промислових і торговельних центрів.

У ринковій системі акцент домогосподарства робиться на сім’ю, яка обслуговує ринок праці, і на сімейне споживання. По суті, сучасне домогосподарство розглядається на межі взаємодії ряду ринків: праці, споживчих товарів, фінансів (динаміка інвестицій і заощаджень). У зв’язку з цим сучасне домогосподарство є повноправним суб’єктом ринкової системи та існує за законами ринку.

З розвитком “суспільства послуг” у розвинутих країнах падає частка зайнятих у сфері побутового обслуговування. Однак це не означало зниження потреб у побутових послугах. Просто реалізація додаткових потреб у побутових послугах в більшості відійшла з товарного ринку у сферу домашнього господарства. Спочатку пральні звільнили домогосподарок від значної частини ручного прання. Потім люди одержали можливість купити якісні і відносно недорогі пральні машини і більшість перестала звертатися за послугами в пральню.

У кінці ХХ ст. домашнє господарство, особливо у великих містах, стає все більш атомарним, звільняючись принаймні від частини сусідських і родинних взаємин. Водночас на основі електронних засобів комунікації (домашні комп’ютери, електронна пошта, факси та ін.) домогосподарство включається в новітні інформаційні системи, основуючи професійні взаємини. Для багатьох професій починає зникати минулий поділ між домом і офісом, дім стає основним робочим місцем. Цілком реальний вид бізнесу, названий у літературі віртуальним, контролюється великим капіталом, передусім банківським.

Однак в цілому сучасне домогосподарство, незважаючи на важливі соціальні і технологічні зрушення, зберігає багато традиційних принципів господарювання і залишається достатньо консервативним.